Сучасний англомовний дискурс радіореклами характеризується поліфункціональністю та жанровим розмаїттям, поєднуючи в собі високий і розмовний стиль, гумор і пафос. Оригінальність, вишуканість, екзотичність, романтизм, дотепність та гумор є важливими компонентами рекламної аудіоінформації. Характерною особливістю сучасного англомовного дискурсу радіореклами є використання різних прийомів образності, зображальності та експресивності. У межах аналізованого дискурсу радіореклами було виділено дві групи мовців – диктори й актори, що відтворюють підготовлене та квазіспонтанне мовлення. На дикторські рекламні оголошення передусім покладається функція інформування, а на акторські – розважання. Принцип контрасту між акторським та дикторським мовленням дозволяє зберегти просодичну протиставленість зразків радіореклами з різною комунікативно-прагматичною інтенцією. Таким чином, адресат отримує достатню кількість звукових сигналів, спрямованих на позитивне сприйняття рекламної інформації. Особливу увагу в дослідженні було зосереджено на комплексному розглядові просодичних параметрів, зокрема гендерних характеристик мовлення, які виступають у ролі стилетворчих засобів у дискурсі радіореклами. Застосовуючи методи експериментально-фонетичного аналізу, вдалося з’ясувати, що мовлення дикторів характеризується гомогенністю, а мовлення акторів – гетерогенністю просодичної організації. У кожного актора свій почерк у мелодиці, свої звукові портрети, яскравий колорит. Реалізації радіореклами акторами спрямовані на відтворення індивідуальних мовленнєвих характеристик персонажів і ситуацій. Гендерна асиметрія, яка виявляється у виборі гендерно зумовлених просодичних моделей, нівелюється в мовленні дикторів, які послуговуються ідентичними андроцентричними стратегіями й тактиками аргументації для здійснення переконання, розрахованого на масового слухача. Високий мелодичний контур часто асоціюється із хвилюванням, гіперемоційністю. З наміром уникнення такого ефекту жінки-диктори послуговуються параметрами мовлення, більш характерними для чоловіків, зокрема понижують голос, використовують рівні мелодичні шкали і тони, хрипкий тембр. Як показав аналіз експериментального матеріалу, мовлення акторів є більш дискретним. Так, наприклад, чоловіки-актори виходять за межі свого звичного тонального діапазону й використовують високий регістр, тоді як чоловіки-диктори характеризуються переважанням низького регістру. Низький голос є свідченням компетентності, переконливості, конструктивності та надійності. Реалізації дикторів є зразками раціонально-емоційного мовлення, а інтерпретації акторів – емоційно-раціонального. Мовлення дикторів відтворює атмосферу офіційності ситуації спілкування з аудиторією та має об’єктивний характер репрезентації інформації, тоді як реалізації акторів здебільшого мають неофіційну тональність. У дикторському мовленні вплив здійснюється передусім через апелювання до фактів, а в акторському – до емоцій. Мовлення акторів має характер суб’єктивної презентації інформації, а мовлення дикторів – об’єктивної. До просодичних маркерів гендерної варіативності мовлення, що характеризуються лінгвістичною релевантністю у межах англомовного дискурсу радіореклами, належать тональні, динамічні, часові та тембральні параметри мовлення. Один і той самий ефект емфатичного виділення досягається різними засобами, що виражаються у певній комбінаториці просодичних параметрів відповідно до комунікативно-прагматичної інтенції та категорії мовця. Диферентором мовлення чоловіків-дикторів є реалізація емфази за участю динамічних та тембральних контрастів, а чоловіків-акторів – за допомогою великого за обсягом набору мелодичних контурів, розширення діапазону ЧОТ на ділянці тонального контуру, що містить емфазу, регістрових модифікацій, контрастів у фонаційній тривалості та голосового забарвлення (наприклад, перехід із хрипкого голосу на фальцет), що використовується для експресивізації мовлення. Для маркування промінантної інформації, особливого виділення ключового слова жінки-диктори передусім послуговуються мелодичним компонентом, зокрема спеціальним підйомом й емфатичними паузами. Жінки-актори, окрім зазначених просодичних параметрів, послуговуються контрастними змінами фонаційної тривалості, що супроводжуються пролонгацією або акселерацією ключових слів у висловленнях. Узагальнюючи результати аудитивного та електроакустичного аналізу, можна стверджувати, що дискурс радіореклами надає дуже інформативний матеріал для дослідження й дозволяє розкрити особливості реалізації різних мовних одиниць, зокрема одиниць просодичного рівня, у їхній єдності і взаємодії. Інформативно багатий емпіричний матеріал дав змогу продемонструвати варіативність просодичних засобів увиразнення відповідно до категорії мовця та комунікативно-прагматичної інтенції. Отримані результати експериментально-фонетичного аналізу не вичерпують проблематики дисертаційного дослідження. Подальшого вивчення потребують механізми взаємодії просодичних компонентів у мовленні з метою виявлення його варіативності. Очевидною є необхідність подальших пошуків у сфері просодичного оформлення дискурсу радіореклами з різною комунікативно-прагматичною інтенцією з урахуванням фактору гендерної, вікової, етнічної варіативності мовлення. Матеріал проведеного дослідження становить безперечний інтерес у плані виявлення функціонально-стилістичних особливостей зразків радіореклами різних жанрів та розкриття способів мовленнєвого впливу. |
