У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення актуального завдання, що виявляється і науково обґрунтовується особливостями функціонування та розвитку принципів відкритості і прозорості у діяльності органів державного управління, їх впливу на стан реалізації цими органами державної політики у взаємовідносинах із суспільством. Отримані у процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дають змогу зробити такі висновки: 1. На підставі аналізу наукових літературних вітчизняних та зарубіжних джерел з проблематики дисертаційної роботи встановлено, що хоча окремі аспекти проявів відкритості і прозорості, зокрема їх використання як характеристик процесу державного управління і показників діяльності органів державного управління, і привертали увагу провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, до цього часу питання реалізації відкритості і прозорості як принципів діяльності органів державного управління системно і комплексно не досліджувалися. На сьогодні в науковій літературі при розгляді питань відкритості і прозорості в діяльності органів державного управління превалює підхід щодо висвітлення цих понять, як результативних проявів інших принципів державного управління, зокрема принципу гласності, що не сприяє визначенню загальнотеоретичних засад функціонування органів державного управління та не дає змоги окреслити шляхи удосконалення їх діяльності. 2. Відкритість і прозорість органів державного управління є невід’ємними характеристиками здійснення державної влади на засадах реальної демократії. Наявність та динамічне підвищення рівнів відкритості та прозорості державної влади перед громадськістю є якісними ознаками демократичних перетворень суспільства на шляху його еволюційного розвитку. Разом з тим, відкритість і прозорість діяльності органів державного управління виступають важливими чинниками демократичного устрою держави, оскільки саме їх прояви справляють реальний, об’єктивний та дієвий вплив суспільства на органи державного управління через громадські об’єднання та організації. Можна стверджувати, що відкритість і прозорість у діяльності органів державної влади забезпечують участь громадян через політичні партії, громадські об’єднання та організації, інші недержавні громадські установи не тільки у виборі керівництва держави та представництво в органах законодавчої влади, й у в самому процесі державного управління. Забезпечення сталого функціонування та розвитку цих принципів за умови їх закріплення у нормах права надає можливість громадянам об’єктивно оцінювати діяльність державницько-владних органів та вживати передбачених законодавством заходів щодо коригування такої діяльності з метою максимально ефективного виконання цими органами обов’язків та повноважень щодо соціально-економічного розвитку та захисту суспільних інтересів. В умовах здійснення державної влади на демократичних засадах, що передбачає періодичність та змінюваність її реалізації громадськими об’єднаннями з різними політичними програмами, підходами до механізмів їх виконання, принципи відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління є достатніми гарантіями сталого розвитку демократизації та підвищення ефективності функціонування державної влади, наближення її інститутів до потреб суспільства. Підвищення рівня відкритості та прозорості в діяльності органів державної влади та управління, сприяє забезпеченню достовірності, оперативності та повноти інформації щодо управлінських рішень, які зачіпають права та інтереси об’єктів державного управління. Крім того, відкритість і прозорість у діяльності органів державного управління здатні не тільки нівелювати напруження в суспільстві, пов’язане з неадекватними діями влади, найбільш повно та якісно ураховувати потреби різних соціальних груп, структурованих у громадські угрупування, а й суттєво підвищити ефективність влади та управління за рахунок залучення громадськості до опрацювання управлінських рішень на різних стадіях їх підготовки й прийняття. 3. Досвід зарубіжних країн розвиненої демократії свідчить, що процес формування принципів відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління є історично тривалим і безпосередньо пов’язаний із соціально-економічним розвитком держави на основі демократичних перетворень у суспільстві. В свою чергу, демократичні перетворення в суспільстві та відповідні зміни у менталітеті його громадян значною мірою залежать від результатів діяльності державницько-владних органів, що визначається відповідними правовими нормами. Реалізація принципів відкритості та прозорості в діяльності цих органів та їх посадових осіб є дієвим заходом боротьби з такими негативними явищами в державному управлінні, як бюрократизм і корупція. Отже, формування та розвиток принципів відкритості та прозорості можна віднести до головних завдань органів державного управління. Водночас практика правового регулювання в кожній країні має свої особливості залежно від історії розвитку суспільства, культурних і ментальних традицій тощо і, з урахуванням цього, не може бути автоматично поширена на управлінські норми у вітчизняному законодавстві. 4. Виходячи з наукового розуміння державного управління як процесу, цілеспрямованого впливу суб’єкта управління на об’єкти управлінської дії, є необхідним визначити поняття відкритості і прозорості у діяльності органів державного управління як принципіи їх функціонування, тобто правила, якими мають керуватися ці органи у своїй діяльності, і які полягають у функціональному забезпеченні ними відповідних характеристик управлінських дій. Принцип відкритості державної влади є її обов’язком із забезпечення можливості вільного доступу громадян до здійснення управління державними справами шляхом безпосереднього волевиявлення, діяльності на посадах державних службовців, а також опосередковано – шляхом вибору конкретних кандидатур у депутати або політичних партій, які будуть представляти інтереси громадян у парламенті та в органах місцевого самоврядування. Принцип прозорості органів державного управління полягає у встановленні органами державного управління умов, що забезпечують залучення громадян та інших об’єктів управління до прийняття управлінських рішень за рахунок створення і гарантування високого рівня їх обізнаності щодо змістового та процедурного аспектів державно-управлінської діяльності. Упровадження в інтересах держави принципів відкритості і прозорості в діяльність органів державного управління потребує врегулювання через визначені державою норми права. Питання правового регулювання принципів відкритості і прозорості в діяльності органів державного управління можна розглядати крізь призму змістового навантаження норм права, що регламентують їх визначення і функціонування і, передусім, через реальний зміст правових стимулів указаних норм права. 5. Принципи відкритості та прозорості як найважливіші ознаки функціонування та розвитку демократичних засад у державно-владних відносинах притаманні системі державного управління України та окремих її органів. Формування цих принципів та їх динамічне удосконалення безпосередньо пов’язане з розвитком самої вітчизняної системи державного управління виходячи з обраного суспільством шляху у напрямі демократичного розвитку. Додатковим фактором гарантування впровадження принципів відкритості та прозорості в діяльність органів державного управління в Україні є необхідність їх урахування, зважаючи на євроінтеграційні орієнтири нашої держави, приєднання до цілої низки міжнародних угод та інших регуляторних актів, та заходи з адаптації вітчизняного законодавства до міжнародних норм. Водночас на сучасному етапі розвитку державотворення і реформування системи та структури органів державного управління в Україні стан законодавчої та нормативно-правової бази щодо врахування цих принципів не забезпечує належної їх реалізації і не задовольняє достатньою мірою інтереси громадських об’єднань та організацій щодо можливості отримання необхідної інформації про діяльність цих органів. Недоліки чинного вітчизняного законодавства, що стосуються урахування принципів відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління зумовлені, насамперед, недостатньою якістю нормативно-правових актів з цих питань, що потребує подальшого вдосконалення і впорядкування. 6. На сучасному етапі розбудови вітчизняної системи органів державного управління впроваджуються принципи відкритості та прозорості у діяльність цих органів переважно інтуїтивно, на емпіричному рівні, за відсутності системності та комплексності, а також при недостатності заходів з боку державної влади та органів державного управління щодо забезпечення реалізації цих принципів у своїй діяльності. Поряд з об’єктивною потребою у здійсненні відповідних заходів, вони мають періодичний, хаотичний та розрізнений характер. Рішення вищих органів державного управління, які можна віднести до питань реалізації принципів відкритості та прозорості, як правило, є неконкретними, досі не мають нормативно-правового підґрунтя і залишаються неефективними. Як наслідок стан реалізації принципів відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління на сучасному етапі державного розвитку можна характеризувати як незадовільний, з невизначеними напрямами та механізмами, а також з практично відсутньою інституційною базою забезпечення. Зазначене зумовлено відсутністю загальної нормативної основи, правовою невизначеністю категорійно-понятійного апарату, відповідних дефініцій, організаційно-структурних засад та методології застосування принципів відкритості і прозорості в діяльності органів державного управління. В чинній системі законодавчих актів України досі немає понятійного визначення цих принципів, що також перешкоджає як їх застосуванню на практиці, так і науково-аналітичному опрацюванню. 7. З огляду на проголошені Конституцією України положення про те, що Україна є правовою державою, підставою для реалізації принципів відкритості та прозорості виступають норми права, а зміст самої реалізації полягає у визначенні засад та напрямів діяльності органів державного управління щодо суб’єкта управлінського процесу. Відповідно, першоосновою реалізації принципів відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління має стати врегулювання питань, що стосуються впровадження цих принципів у законодавчу та нормативно-правову базу. На етапі розробки та прийняття відповідних законів щодо регламентації діяльності державних органів як вищого, так і інших рівнів управління є необхідним урахування у зазначених актах законодавства принципів відкритості та прозорості відповідних органів державного управління як одних з основних чинників демократичного здійснення державної влади. Отже, питання реалізації принципів відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління мають бути вирішені саме на законодавчому рівні. Як один з варіантів вбачається можливим розробка та прийняття відповідного закону з подальшим упровадженням його норм і окремих положень в інші закони та підзаконні акти, що регламентують цю діяльність. Такий закон має містити понятійно-термінологічні визначення, основні механізми та інструменти впровадження принципів відкритості та прозорості в діяльність системи державних органів у цілому та окремих органів державного управління зокрема. Також потрібно встановити критерії оцінки та механізми контролю за цією сферою діяльності органів влади з чітким визначенням обов’язків та відповідальності як державних установ, так і окремих уповноважених посадових осіб. Виходячи з викладеного, розвиток процесів реалізації принципів відкритості і прозорості в діяльності органів державного управління та з урахуванням специфіки нормотворчого процесу доцільно забезпечувати шляхом розробки, прийняття і впровадження загальнодержавної програми. Така програма має враховувати визначення напрямів реалізації цих принципів, розподіл та розмежування виконавців за функціональними обов’язками та повноваженнями, комплексність та системність заходів, що вживаються, джерела їх фінансування, періоди виконання конкретних заходів, а також перехідних у зв’язку з тривалістю певних специфічних дій, що потребують відповідних значних термінів реалізації, зокрема, в освітній галузі. Практика показує, що саме на рівні загальнодержавної програми є можливості як для удосконалення законодавства, його узгодження, особливо з урахуванням необхідності адаптації до вимог ЄС, так і для системного й комплексного вирішення питань упровадження відповідних механізмів у кожній конкретній функціональній галузі державного управління. | 