Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


Дзісь Руслана Петрівна. Пуристичні тенденції в процесі унормування української літературної мови : Дис... канд. наук: 10.02.01 - 2008.



Анотація до роботи:

Дзісь Р. П. Пуристичні тенденції в процесі унормування української літературної мови. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2008.

У дисертації схарактеризовані особливості українського мовного пуризму в синхронійному та діахронійному аспектах. Встановлені характерні ознаки пуризму як соціально-мовної категорії. Пояснено роль суспільних (зовнішніх) і мовних (внутрішніх) чинників у формуванні пуристичних тенденцій. Описано вияви пуризму на різних етапах розвитку української мови і його вплив на формування норм літературної мови. Здійснено класифікацію пуристичних виявів на всіх рівнях структури мови: у звуковому ладі, морфології, словотворі, лексиці та фразеології, синтаксисі. Досліджено ступінь готовності сучасних мовців сприйняти й схвалити пуристично обумовлені заходи щодо вдосконалення норм сучасної української мови.

Історичний розвиток мови характеризують стабільність – якщо мова розвивається природним шляхом, та відчутні структурно-семантичні зрушення – якщо в мову штучно впроваджують чи вилучають з неї певні елементи. Це здебільшого пов’язане з суспільно-політичною ситуацією в країні: влада використовує мову як засіб ідеологічного впливу.

Розвиток сучасної української мови позначений активним використанням питомих одиниць, зумовленим переосмисленням українським суспільством якості власних духовних цінностей, зокрема рідної мови. В українській лінгвістиці пуризм характеризують як багатогранне явище, що є невід’ємним складником процесів унормування та переосмислення чинних норм.

З огляду на важливу роль пуризму в процесі нормотворення виокремлюємо три етапи, за якими пуристичні тенденції набувають ознак прогресивного явища: 1) початковий етап численних пуристичних виявів, що характеризує наявність великої кількості пропозицій слововживання; 2) етап формування критеріїв аналізу, відбору мовних одиниць; 3) завершальний етап – утвердження норми (кодифікація).

Пуризму властиві такі ознаки: 1) вилучення складних, незрозумілих іншомовних елементів та нововведень, які мають синонімічні відповідники з прозорою семантикою (консенсус – згода; пріоритет – перевага, першість); 2) несприйняття іншомовних слів, які вже стали нормою й активно використовувані, заміна їх власними новотворами (пилосос – пилосмок, порохотяг; турист – мандрівець) або, що характерно для сучасного українського пуризму, залучення лексем, пропонованих до вжитку мовознавцями-пуристами 20-х років і заборонених або суттєво обмежених у використанні в часи радянської мовної політики, т. зв. реабілітація мовних елементів (карта – мапа; паралельний – рівнобіжний); 3) усунення з ужитку мовних одиниць, тотожних з їх відповідниками у мові, яка була панівною, і залучення власних ресурсів – це протиставлення українського та російського варіантів: ранимий – вразливий; співпадати – збігатися; 4) намагання очистити мову від нелітературних елементів: територіальних діалектизмів (білиця – білка; грипа – грип); соціальних діалектизмів, зокрема жаргонізмів, арготизмів (кинути – ошукати; бабло – гроші); суржикових форм (міроприємство
– захід; налог – податок; слідуючий – наступний
).

Намагання позбутися запозичень та позалітературних елементів доцільне в мові тоді, коли воно сприяє відродженню норм української мови, поверненню її самобутності. Але пуризм як надмірна норма – небажане явище, оскільки внаслідок дії цієї тенденції припиняється природний розвиток мови, а це перешкоджає реалізації її внутрішніх словотвірних можливостей.

Позитивне в пуризмі – прагнення залучити якомога більше власних рис до вжитку (зовнішній вияв пуризму), намагання очистити літературну мову від надмірного використання позалітературних елементів (внутрішній вияв пуризму). Це стимулює розвиток національної мови і культури загалом, залучаючи всі її можливості для власного словотворення.

Негативним є надмірне прагнення очистити мову від запозичень (зовнішній вияв пуризму) і зарахування діалектизмів та інших позамовних елементів до розряду „непотрібних” слів (внутрішній вияв пуризму). Такий підхід може призвести до збіднення виражальних можливостей мови, оскільки до відкинутої лексики можуть потрапити і власне українські слова. Найчастіше це трапляється тоді, коли мовець керується не науковими критеріями, а тенденційними мотивами. Тому прагнення до відновлення й відтворення українських нормативних одиниць, які опинилися поза межами літературної мови внаслідок русифікації, повинно мати наукове підґрунтя, зокрема спиратися на дослідження появи слова в українській мові, аналіз його зовнішньої та внутрішньої форм тощо.

Кожен етап українського пуризму вирізняється специфічними рисами. У 20-х рр. ХХ ст. мовний пуризм був притаманний літературній нормі й поширювався на народнорозмовну мову. Кінець ХХ ст. – початок ХХІ ст. позначений появою пуристичних тенденцій у живому мовленні з подальшою фіксацією в лексикографічних працях. Проте і для першої, і для другої хвиль пуристичних виявів характерні схожі суспільні та лінгвістичні особливості, а саме: протистояння різних культурно-мовних ареалів та представлення виявів пуризму на всіх структурних рівнях української мови.

Особливість українського мовного пуризму – в системності пуристичних виявів: у звуковому ладі, морфології, словотворі, лексиці та фразеології, синтаксисі.

Проведене анкетування засвідчило готовність сучасних мовців сприйняти й схвалити пуристично обумовлені заходи щодо вдосконалення норм сучасної української мови. Особливо виразно таке позитивне сприйняття характерне для лексико-семантичного та синтаксичного рівнів, норми яких позначені рухливістю, змінюваністю. Найменша готовність визнати доцільність пуристичних заходів на фонетико-фонологічному рівні.

Пуризм як суспільно-мовне явище в жодному разі не можна тлумачити тільки як ознаку попередніх епох, а потрібно розглядати як активний складник сучасного мовотворення.

Результати дослідження є перспективними для української лінгвістики, оскільки спонукають до подальших студій процесів змін на різних рівнях сучасної української мовної системи, визначення місця пуристичних виявів у процесі унормування сучасної української літературної мови, удосконалення її лексикографічних описів, створення довідників та посібників зі стилістики та культури мовлення.

Публікації автора:

1. Яковець Р. П. Вияви пуризму в лексиці сучасної української мови / Р. П. Яковець // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство : зб. наук. статей / відп. ред. Л. П. Столярова. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпр. ун-ту, 2003. – Вип. 9. – С. 342–346.

2. Яковець Р. П. Вияви пуризму в сучасному українському словотворенні / Руслана Яковець // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. – Чернівці : Рута, 2004. – Вип. 214–215. Слов’янська філологія. – С. 143–147.

3. Яковець Р. П. Український мовний пуризм на європейському тлі / Руслана Яковець // Вісник Львівського університету. Серія філологічна : зб. наук. праць / відп. ред. Т. Ю. Салига. – Львів : ЛНУ, 2004. – Вип. 34. Ч. ІІ. – С. 526–531.

4. Яковець Р. П. Вияви пуризму у звуковій системі української мови / Руслана Яковець // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / наук. ред. А. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2005. – Вип. 13. – С. 387–391.

5. Яковець Р. П. Пуристичні тенденції в контексті когнітивної лінгвістики / Руслана Яковець // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія „Лінгвістика” : зб. наук. праць / гол. ред. В. Олексенко. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2006. – Вип. 4. – С. 312–315.

6. Яковець Р. П. Пуристичні вияви в синтаксисі сучасної української мови / Руслана Яковець // Актуальні проблеми синтаксису : зб. матеріалів Міжнар. наук. конф., 19–21 жовт. 2006 р. / М-во освіти і науки України, Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича; наук. ред. Н. В. Гуйванюк. – Чернівці : Рута, 2006. – С. 117–119.

7. Яковець Р. П. Особливості українського лінгвопуризму (синтаксичний аспект) / Руслана Яковець // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / наук. ред. А. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2007. – Вип. 15. – С. 86–90.

8. Дзісь Р. П. Проблема культури мовлення у працях В. Сімовича (з історії українського лінгвопуризму) / Руслана Дзісь // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. – Чернівці : Рута, 2008. – Вип. 312–313. Слов’янська філологія. – С. 197–201.