У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних засад ресурсного забезпечення діяльності ВРУ, окреслено обумовлені потребами розвитку системи державного управління тенденції його вдосконалення. Отримані результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дисертації, а реалізована мета й завдання дають змогу сформулювати такі висновки, положення, та рекомендації: 1. Звернення науковців до питання ресурсного забезпечення діяльності ВРУ є досить фрагментарним: відсутнє спеціальне дослідження, де було б порушено і розв’язано проблему ресурсного забезпечення діяльності ВРУ; лише окремі аспекти цієї проблеми ставали предметом наукових розвідок. До невирішених питань з окресленої проблеми слід віднести: сутність і види ресурсного забезпечення діяльності ВРУ, стан і тенденції розвитку окремих видів ресурсного забезпечення парламентської діяльності та виокремлення тих складових зарубіжного досвіду, які можуть бути впроваджені у вітчизняних умовах. 2. Наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених дозволили визначити ресурсне забезпечення діяльності ВРУ як надану парламенту сукупність можливостей (ресурсів), якими він може розпоряджатися і які можуть бути використані для реалізації його функцій. Така сутність ресурсного забезпечення парламентської діяльності зумовлена: 1) змістовним наповненням функцій ВРУ; 2) представницьким характером ВРУ; 3) складністю визначення залежності ефективності парламентської діяльності від його ресурсного забезпечення. Необхідність посилення ресурсного забезпечення діяльності ВРУ детермінована змінами практики функціонування вітчизняного парламенту: 1) зміною в характері роботи та обов’язках парламенту; 2) зростанням рівня очікувань українських виборців від єдиного органу законодавчої влади; 3) потребою забезпечення професіоналізму у парламентській роботі; 4) необхідністю здійснення системного контролю за діяльністю структур виконавчої влади; 5) потребою існування незалежних джерел інформації; 6) розширенням міжпарламентських зв’язків тощо. Серед окреслених науковцями підходів до визначення видів ресурсів чільним визначено критерій їх змістовного наповнення. Відповідно, такими видами визначено: правове забезпечення – сукупність правових ресурсів; організаційне забезпечення – сукупність організаційних можливостей; кадрове забезпечення – сукупність кадрових ресурсів; інформаційне забезпечення – інформаційні можливості; фінансове забезпечення – фінансові (грошові) можливості та матеріально-технічне забезпечення – сукупність матеріально-технічних ресурсів (можливостей). 4. Зарубіжний досвід ресурсного забезпечення парламентської діяльності визначається специфічністю національних підходів до змістовного наповнення кожного його виду. Загальні ж риси, які є значною мірою характерними і для України, полягають у наступному: для правового забезпечення: загальне врегулювання парламентської діяльності здійснюється конституційними, законодавчими нормами та нормами підзаконних парламентських актів. Відмінності спостерігаються лише при виборі форми правового регулювання регламенту парламенту чи його палат; для організаційного забезпечення є характерним створення парламентських апаратів, покликаних здійснювати ресурсне забезпечення всього комплексу парламентських функцій, а також інституцій, що забезпечують реалізацію лише однієї (здебільшого, контрольної) функції; парламентська служба у багатьох зарубіжних країнах є різновидом державної служби, і до кандидатів на посади в ній висувається цілий комплекс як загальних, так і специфічних професійних вимог. Виключенням з цього правила можуть бути посади особистих помічників, підбір на які здійснюється депутатом і які достатньо часто статусом державного службовця не наділяються; значне місце у функціонуванні парламентів відводиться їх інформаційному забезпеченню, що здійснюється як за рахунок створення власної інформаційної бази, так і шляхом її отримання на платній чи безкоштовній основі від інших суб’єктів; характерною рисою фінансового і матеріально-технічного забезпечення є тенденції скорочення їх обсягів за рахунок зменшення витрат з державного бюджету на утримання особистих помічників-консультантів та апарату комітетів і комісій парламенту, що можна вважати доречним прикладом і для України. 5. Для правового забезпечення діяльності ВРУ характерним є створення відповідних норм самим парламентом. До сьогодні залишається спірним питання статусу Регламенту ВРУ: прийняття його у формі закону дозволить уникнути колізій між його нормами та нормами Конституції, відповідно до яких порядок, функції і діяльність ВРУ визначаються виключно законами. Тенденції розвитку правового забезпечення парламентської діяльності потребують більш повного врегулювання інформаційної та територіальної функцій ВРУ шляхом законодавчого визначення порядку висвітлення діяльності парламенту та порядку залучення громадськості до процесу законотворчості. Організаційне забезпечення діяльності парламенту уособлюється організаційною структурою ВРУ і парламентських інституцій, та організаційними відносинами, учасником яких виступає ВРУ. Серед них визначальне місце відводиться апарату ВРУ. Структурні підрозділи апарату в частині забезпечення функцій ВРУ поділяються на ті, що: 1) здійснюють організаційне забезпечення загального характеру; 2) організаційно забезпечують реалізацію специфічних функцій парламенту; 3) утворені для організаційного забезпечення певного виду ресурсу парламенту. Практика функціонування парламентських служб виявляє потребу впровадження в їх організаційну структуру окремих елементів матричного типу, шляхом утворення при парламенті та його допоміжних органах колегіальних консультативно-дорадчих органів. Кадрове забезпечення парламентської діяльності включає в себе: кадри, кадрову роботу та управління парламентською державною службою. До кадрів, які забезпечують діяльність ВРУ, відносяться: кадри державних службовців, кадри співробітників, які працюють за трудовим договором (контрактом) чи на громадських засадах, в штаті чи поза штатом, а також кадровий резерв на окремі посади. Кадрова робота здійснюється у таких формах: аналіз кадрової ситуації, статистичний облік кадрів, розробка та реалізація заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, робота з кадровим резервом тощо. Управління парламентською державною службою, окрім кадрових служб, здійснює також керівництво ВРУ та керівництво її апарату, що обумовлює застосування різних методів і способів підбору, розстановки кадрів, їх просування по службі, організації спільної взаємодії, відповідальності і припинення повноважень. Поліпшення кадрового забезпечення парламентської діяльності потребує, зокрема, формалізації професійно-кваліфікаційних характеристик посад службовців апарату ВРУ та інституцій, утворених парламентом, положення яких мають стати основою при заміщенні вакантних посад чи при вирішенні питання просування по службі. 6. Складовими інформаційного забезпечення діяльності ВРУ є: інформаційно-аналітичне, інформаційне-технічне та інформаційно-комунікаційне. Інформаційно-аналітична складова включає в себе аналітичну обробку інформаційних парламентських ресурсів, що поділяються на внутрішні і зовнішні. Інформаційно-комунікаційна складова спрямована на забезпечення взаємовідносин парламенту з іншими органами влади та представниками громадянського суспільства. Інформаційно-технічна складова уособлюється автоматизованими системами та комп’ютерними мережами, завдяки яким здійснюється технічне забезпечення роботи з інформаційними ресурсами парламенту. Доречним є підвищення ролі інформаційного забезпечення у процесі залучення громадськості до обговорення законопроектів. Фінансове забезпечення діяльності ВРУ здійснюється виключно з Державного бюджету України на основі Кошторису видатків на здійснення повноважень ВРУ, що включає десять цільових програм. Підготовка проекту Кошторису засвідчує, що надзвичайно важко передбачити всі можливі майбутні витрати парламенту. При цьому визначальним є факт щорічного спрямування основної частини його видатків на здійснення законотворчої діяльності, чому присвячується окрема цільова програма. Показники фінансового забезпечення парламенту за 2002-2007 рр. свідчать про значне зростання бюджетного фінансування діяльності ВРУ. Це зростання потребує обґрунтування функціональною структурою парламенту та має здійснюватися на основі принципів відкритості й гласності. Водночас, ускладнення функцій парламенту об’єктивно зумовлює збільшення обсягів їх фінансового забезпечення. Матеріально-технічне забезпечення діяльності ВРУ безпосередньо пов’язане з фінансовим та обумовлюється, функціональною структурою парламенту. Складаючись із транспортних засобів, приміщень, майна, засобів зв’язку та телекомунікацій, матеріально-технічних та канцелярських засобів, медичних та санаторно-побутових установ і організацій, а також процесу їх створення та використання, цей вид організаційно включає: 1) суб’єктів вищого рівня, які беруть безпосередню участь у реалізації даного напряму ресурсного забезпечення парламенту (апарат ВРУ, Управління справами апарату, Тендерна комісія Управління справами апарату); 2) суб’єктів нижчого рівня (структурні підрозділи Управління справами апарату та тендерні комісії підприємств і організацій, які підпорядковані Управлінню справами). Проведений аналіз засвідчує потребу: 1) централізації закупівлі обладнання та матеріалів для потреб парламенту за бюджетні кошти у Відділі матеріально-технічного постачання Управління справами апарату ВРУ; 2) розробки механізму координації діяльності тендерних комісій. Це потребує прийняття відповідної постанови парламенту. | 