Анотація до роботи:

Павловська Т. С. Річкова система Горині: структура, функціонування, управління. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 – геоморфологія і палеогеографія. – Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, 2006.

Дисертація присвячена еколого-геоморфологічному аналізу флювіальної басейнової системи Горині. У роботі розроблено схему еколого-геоморфологічного дослідження цієї річкової системи, алгоритми аналізу її структури та функціонування. Дано оцінку сучасному і ретроспективному станам структури річкової системи Горині та її підсистем, масштабам трансформаційних процесів, що відбуваються в них. За спрямуванням й інтенсивністю структурних змін здійснено районування басейну Горині. Виявлено просторово-часові особливості стоку води і наносів, горизонтальних і вертикальних деформацій, установлені взаємозв’язки цих процесів; визначено основні тенденції зміни функціонування досліджуваної флювіальної системи. Оцінено вплив різних компонентів і чинників довкілля на геоекологічний стан річкової системи. Спираючись на отримані результати, обґрунтовано систему заходів з оптимізації режиму функціонування та геоекологічної ситуації у річковій та басейновій системі Горині.

Еколого-геоморфологічне дослідження річкової системи Горині та її підсистем дозволяє констатувати:

1. Схема еколого-геоморфологічного аналізу ФБС Горині, алгоритми аналізу її структури і функціонування, які були апробовані у роботі, відображають основні етапи і кроки проведених досліджень. Вони дали змогу інтегрувати наявну інформацію про стан ФБС Горині, виявити тенденцію його змін протягом 75-ти років ХХ ст., обґрунтувати систему природоохоронних заходів, орієнтованих на оптимізацію функціонування цієї річкової системи та геоекологічної ситуації в межах її басейну.

2. Структура річкової системи Горині характеризується значними змінами впродовж досліджуваного періоду. Трансформаційно-деградаційні процеси проявилися на всіх її рівнях: у річковій системі Горині в цілому; в її підсистемах (річкових системах нижчих рангів); змін зазнали також і водотоки як елементарні складові гідромережі. Про це свідчать параметри кількості та довжини водотоків у річкових системах на різночасових етапах та їх зміни за досліджуваний період.

3. За ступенем та характером прояву структурних змін у річкових підсистемах досліджуваного водозбору здійснено районування басейну Горині, яке свідчить, що для переважної більшості річкових систем (81,3 % від загальної кількості основних річкових систем басейну) характерними є процеси прогресивної трансформації – збільшення кількості водотоків та сумарної довжини річкових систем за рахунок будівництва меліоративних каналів. У деяких річкових системах Волино-Поділля спостерігається регресивна трансформація – відмирання водотоків низьких порядків і, як результат, зменшення кількості річок та їх сумарної довжини у річкових системах.

4. Функціонування річкової системи Горині у різних частинах річкового басейну істотно відрізняється за величинами середньорічного, максимального, мінімального стоку, середньорічних витрат наносів і каламутності; відмінними є річний та багаторічний режими стоку води і наносів; причиною цього є територіальні відмінності у фізико-географічних умовах басейну, параметрах структури річкової системи й особливостях природокористування в різних частинах водозбору.

5. Стік води і наносів є головними чинниками розвитку вертикальних та горизонтальних деформацій русла р. Горинь. Найяскравіше останні проявляються на Волино-Подільському його відтинку, чому сприяють особливості геолого-геоморфологічної будови річкової долини та водного режиму річки в цій частині басейну.

6. Між функціонуванням і структурою річкової системи існують причинно-наслідкові зв’язки: зміна структури гідромережі (відмирання водотоків) може бути викликана порушенням умов функціонування (зменшення транспортуючої здатності водотоку, збільшення наносів та їх акумуляція, зменшення водності річки) і навпаки – такі характеристики функціонування як стік води і наносів, їх режими можуть змінюватися в результаті зміни структури річкової системи (збільшення кількості та довжини водотоків унаслідок меліоративних робіт тощо).

7. Структура та функціонування річкової системи Горині залежать від впливу природних та антропогенних чинників. Формування первинної гідромережі, беззаперечно, зумовлене природними чинниками, однак найбільш яскраві зміни її будови і функціонування (особливо у другій половині ХХ ст.) викликані втручанням людини у русла та руслові процеси і природокористуванням у межах водозбору. Інтенсивне зростання кількості водотоків та, відповідно, їх сумарної довжини в річковій системі зумовлене будівництвом меліоративних каналів. Скорочення кількості водотоків у деяких річкових системах були викликані як безпосереднім втручанням людини у функціонування річки (штучним від’єднання окремих структурних частин гідромережі), так і опосередкованим впливом (висихання, замулення, евтрофікація водотоків і, зрештою, їх відмирання – результати нераціонального природокористування на водозборі). Наслідком антропогенного втручання у функціонування річки є зменшення тісноти взаємозв’зків між гідрологічними характеристиками та метеоумовами, які є визначальними у формуванні річкового стоку.

8. Вплив антропогенних чинників на структуру і функціонування річкової мережі Горині є не тільки домінуючим, а й зростаючим упродовж усього досліджуваного періоду (1925 – 2000 рр.). Про це свідчать:

– зменшення лісистості на переважній ( 55,76 % території) частині басейну за цей час. При цьому на 2,52 % території зменшення лісистості особливо значне – на 20 – 40% і більше;

– зростання поселенського навантаження: фоновий показник зростання густоти населених пунктів становить 0-10 % і займає 84,21 % території водозбору. Найвищі показники (20-40 % і більше) характерні для адміністративних та основних господарських центрів басейну;

– зростання транспортного навантаження: у період з 1925 до 2000 рр. на 94,16 % площі басейну густота автомобільних доріг з твердим покриттям збільшилася на 0 – 1 км/км², у найбільших містах басейну приріст густоти автодоріг перевищив 2 км/км²; відбулося зростання густоти залізничної мережі у значних транспортних вузлах – містах Шепетівці, Здолбунові, Рівному;

– збільшення рівня меліорованості досліджуваної території, особливо її поліської частини, доказом чого є показники трансформації кількості та довжини водотоків типових річкових систем: найбільшого меліоративного втручання зазнали басейни річкових систем Мельниці (за 75-річний період коефіцієнт трансформації кількості водотоків становить +2523,1 %, коефіцієнт трансформації сумарної довжини водотоків +502,6 %), Боркової (відповідно + 1242,9 % і + 441,3 %), Зульні (відповідно + 622,2 %, + 304,9 %), Вирки (+ 252,8 %, + 172,9 %).

9. Отримані в ході дисертаційного дослідження результати дали змогу розробити ряд практичних рекомендацій щодо заходів з покращання умов функціонування річкової системи Горині. Вони спрямовані на поліпшення екологічної ситуації в басейні та на регулювання безпосереднього втручання людини у гідрологічний режим річки.

Публікації автора:

1. Ковальчук І. П., Павловська Т. С. Картографічне моделювання просторово-часових аспектів розвитку трансформаційно-деградаційних процесів у річкових системах басейну Горині // Національне картографування: стан, проблеми та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. / Відп. за вип. А. А. Москалюк. – К.: ДНВП “Картографія”, 2005. – Вип. 2. – С. 97 – 101.

2. Павловська Т. С. Аналіз трансформаційно-деградаційних процесів річкової системи Горині // Наук. записки Терноп. пед. ун-ту. Серія: географія. – Т. – № 1. – 2005. – С. 33 – 41.

3. Павловська Т. С. Геоморфологічна школа Тутковського П. А. – Бондарчука В. Г. – Маринича О. М. // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – № 4. – С. 116 –121.

4. Павловська Т. С. Масштаби та спрямування трансформаційно-деградаційних процесів у басейні Горині в другій половині ХХ століття // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – № 3. – С. 174 –182.

5. Павловська Т. С. Структурні зміни річкової системи Горині у другій половині ХХ ст. // Природа Західного Полісся та прилеглих територій: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Ф.В. Зузук. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – С. 52 –59.

6. Павловська Т. С. Трансформація структури річкової системи Горині у другій половині ХХ ст.// Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Т: Підруч. і посіб., 2005. – № 1 (11). – С. 54 –59.

7. Павловська Т.С. Деякі результати еколого-геоморфологічного аналізу басейну Горині // Природа Західного Полісся та прилеглих територій: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Ф.В. Зузук. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – С. 52 – 59.

8. Павловська Т.С. Особливості поширення екзогенних процесів у басейні Горині // Наук. записки Терноп. пед. ун-ту. Серія: географія. – Т. – № 3. – 2004. – С. 50 –58.