У запропонованій дисертації задіяно нове для музичної науки коло проблем, пов'язаних з використанням композиторами музичних комп'ютерних технологій у творчому процесі. Як мету дослідження було позначено визначення ролі сучасних комп’ютерних технологій у процесі створення музики. У результаті проведеного дослідження було отримано такі висновки. Відповідно до методології системного підходу поняття „музичні комп'ютерні технології” і „композиторські техніки” було розглянуто у метасистемі музичної композиції як функціональні підсистеми. Завдяки систематизації й узагальненню розрізненої інформації, на основі структурно-функціонального і термінологічного підходів, було сформульоване нове визначення ключових понять „музичних комп’ютерних технологій” та „композиторських технік”. Компаративний та структурний аналіз сформульованих визначень дозволив стверджувати таке: визначення мають ряд загальних положень, які дозволяють зробити висновки про можливу структурну і сутнісну подібність цих понять: і композиторські техніки, і музичні комп'ютерні технології є сукупністю способів структурної організації, розробки та реалізації музики, що мають у своєму арсеналі засоби створення нового музичного матеріалу, а також засоби його реалізації у кінцевому продукті (нотному тексті, звукозапису тощо); музичні комп'ютерні технології та композиторські техніки є функціонально подібними методами створення музики людиною-креатором, хоча й не можна говорити про їхню цілковиту тотожність. Сутність різниці лежить у природі явищ: якщо композиторські техніки не виходять за рамки людської діяльності, то музичні комп’ютерні технології є продуктом віддзеркалення цієї діяльності у свідомості, який втілено у апаратних і програмних комп’ютерних засобах.
Історичний підхід до співвідношення понять „композиторські техніки” і „музичні комп'ютерні технології” показав, що: музичні комп'ютерні технології є історично вторинними стосовно композиторських технік; комп'ютерні технології як метод музичної творчості залучають композиторські техніки у свою структуру як програмні модулі.
Отже, музичні комп'ютерні технології виступають як абстрактна модель, свого роду гіпертехніка, що містить у собі практично всі можливості створення та реалізації музики. Запропоновано систему класифікації сучасних музичних комп'ютерних технологій, яка ґрунтується на виявленій структурній аналогії з етапами композиторського творчого процесу: технології побудови загального плану твору; технології генерації та відбору звуковисотних і ритмічних послідовностей; технології розвитку музичного матеріалу; нотографічні технології; технології музичного виконання.
Згідно з цією системою досліджено зразки використання музичних комп'ютерних технологій у сучасній композиторській практиці та визначено новаторські методи роботи з музичним матеріалом. Доведено певну ефективність застосування нових технологій. Процес роботи композитора з комп'ютером визначено як якісно новий етап креативного мислення, що на ньому значно поліпшується результат пророблення композитором музичної фактури, розширюються форми існування музичного твору тощо. Проаналізовано системний вплив сучасних комп'ютерних музичних технологій на процес створення, редакції та звукової реалізації музичного твору. Показано, як існування потужних комп'ютерних можливостей впливає на композиторський процес і пропонує нові методи роботи з матеріалом та принципи організації музичної драматургії і, таким чином, породжує зміни у музичній композиції, неможливі поза комп'ютерними технологіями. Найважливішими чинниками впливу музичних комп’ютерних технологій названо такі:
роботу композиторів у нотних редакторах (Переважна більшість сучасних композиторів різних напрямків використовує нотні редактори для підготовки партитур. Українських композиторів Л. Колодуба, А. Гайденка, О. Щетинського, С. Пилютикова, І. Гайденка, О. Грінберга та інших поєднує використання нотних редакторів у процесі творчості. Незважаючи на те, що деякі з них (О. Щетинский, С. Пилютиков) заперечують факт безпосереднього впливу комп'ютерних технологій на їх композиторську техніку, зауважимо, що навіть звичайна робота з редактором стосовно набору партитури дисциплінує, систематизує композиторську техніку, удосконалює її); можливість прослуховування партитури, що навіть у приблизному звучанні допомагає в коректурі; появу нових творів, неможливих поза існуванням комп'ютерних технологій (Це музика, написана з використанням устаткування IRCAM П. Булеза, К. Сараяхо, Ф. Манурі, М. Строппи та інших. Це також численні твори, написані композиторами з використанням персонального комп'ютера і музичного програмного забезпечення); нові комп’ютерні способи музичного виконання, де перспективно виглядають жестові контролери, що можуть стати провісником нових музичних інструментів комп'ютерної епохи. Таким чином, мету дисертаційного дослідження певною мірою досягнуто та його завдання виконано, але, оскільки ця робота є тільки першою спробою постановки цієї проблеми у вітчизняному музикознавстві, багато питань та проблем лишилися поза її межами. Потребують дослідження, наприклад, питання впливу музичних комп’ютерних технологій на музичну мову, проблеми еволюції композиторського мислення у контексті праці з комп’ютером, комп’ютерні моделі систем звукового синтезу, мультимедійні форми існування музики тощо. Ці та багато інших важливих для сучасних композиторів питань, пов’язаних із явищем музичних комп’ютерних технологій, чекають на подальше музикознавче опрацювання. Отже, сподіваємося, що ця дисертація, зрештою, допоможе привернути до них увагу ширшого кола вітчизняних музикознавців. |
