Спираючись на сукупність текстових та соціальних ознак, релевантних для побудови типології дискурсу (характеристики учасників комунікації, мета та обставини спілкування, оцінність, стратегії тощо), а також ураховуючи ознаку інституційності, нами було виокремлено як окремий різновид сучасного англомовного політичного дискурсу – євроінтеграційний дискурс. Основними чинниками, що визначають специфіку англомовного політичного євроінтеграційного дискурсу слід уважати (1) його розвиток
у тісному зв’язку зі ЗМК та (2) роль євроінтеграційного дискурсу у формуванні новітньої ідеології об’єднаної Європи. Тому центральним для євроінтеграційного дискурсу є концепт ЄВРОПА, вербалізований за допомогою сукупності лексем, які висвітлюють певні ознаки цього концепту. Англомовні лексикографічні джерела репрезентують концепт ЄВРОПА лексемами Europe, European, European Union; відмічається також синонімічний зв’язок цих слів із позначеннями ancient home, Europa, (the) Mediterranean world, the Low Countries. Аналіз концепту у досліджуваному текстовому матеріалі дозволяє розширити коло узуальних номінацій Європи та встановити специфіку
їх концептуального членування на основі моделей мотивації відповідних
назв: географічно-просторової (West Europe, East Europe, North Europe,
Continental Europe), часової (New Europe, Old Europe), об’єднувальної (United Europe) тощо. Концепт ЄВРОПА представлений у дискурсі європейської інтеграції за допомогою мовного втілення образ-схем КОНТЕЙНЕР та схеми ЗВ’ЯЗОК.
Зміст концепту перебуває в стані трансформації: концептуально ЄВРОПА
є видозміненим типом контейнера – усередині образ-схеми КОНТЕЙНЕР з’являється новий тип схеми ЗВ'ЯЗОК, який перегруповує структурні елементи КОНТЕЙНЕРА за рахунок установлення нових зв’язків між ними. Аналіз метафоричних моделей, що функціонують у євроінтеграційному дискурсі, дозволив виявити певні тенденцій розвитку цього дискурсу та простежити вплив змін соціально-політичного характеру на функціонування мови політики. Переважна більшість метафор євроінтеграційного дискурсу презентує ідею єдності (єдиний організм, єдина родина, партнерство, дружба), а також, на рівні почуттів, об’єднувальні емоції – готовність погоджуватися тощо. Про суперечки та конфлікти
в євроінтеграційному дискурсі не йдеться чи майже не йдеться, що можна вважати специфічною і досить нетривіальною ознакою цього різновиду політичного дискурсу. Дискурсу європейської інтеграції притаманна комунікативна перспектива “зсередини”, відповідно ЄВРОПА та ЄС у межах такої перспективи ототожнюються зі “своїм”. Проте межі між “своїм” та “чужим” не є жорсткими, встановленими раз
і назавжди, що відповідає семантиці поняття “розширення ЄС” та пов’язаній з цим поняттям ідеології розширення. Наміри та задуми адресантів політичного євроінтеграційного дискурсу вербалізуються у вигляді ідеологем, які є універсальними категоріями політичного дискурсу. Вони спираються на суспільно значущі цінності та несуть у собі оцінку політичної дійсності. В євроінтеграційному дискурсі знаходить своє втілення концепт НОВА ЄВРОПА, що є однією з головних ідеологем, завдяки яким
і будується нова ідеологія європейського континенту. Провідна комунікативна стратегія євроінтеграційного дискурсу – стратегія кооперації, яка підпорядкована меті об’єднання громадян ЄС навколо ідеї Нової Європи. Ця стратегія реалізується за допомогою відповідних комунікативних тактик та риторичних прийомів і узгоджується з безконфліктним характером євроінтеграційного дискурсу, встановленим нами на рівні концептуального аналізу. Результати нашої дисертаційної роботи можуть бути використані
в подальших дослідженнях мовного втілення концептів у різних типах політичного дискурсу. Також у межах подальшого вивчення досліджуваної теми можна ввести до неї зіставний аспект, порівнявши, яким чином проаналізовані концептуальні метафори та ідеологеми функціонують у текстах, створюваних противниками та прибічниками євроінтеграції. |
