1. Транспозиція часових форм дієслова – це функціонування часових форм у невластивому для їх морфологічного значення темпоральному контексті – у семантичній сфері суміжної за парадигматичним рядом часової грамеми. Основу транспозиції часових форм дієслова становить перехід між грамемами граматичної категорії часу, який відбувається на рівні семантики при збереженні морфологічної та синтаксичної природи вихідної дієслівної одиниці. Вживання часових форм дієслова у семантичних сферах суміжних грамем – типове мовне явище реалізації їхніх вторинних функцій. ППС – те мовне середовище, яке забезпечує найбільш повні умови для здійснення транспозиційних процесів у межах граматичної категорії часу. Транспозиція часових форм на рівні ППС, з одного боку, підпорядкована загальним закономірностям граматичної транспозиції, з іншого – має низку специфічних рис, зумовлених внутрікатегорійним характером транспозиції та особливостями ППС. За загальними законами вона виникає в умовах протистояння часової семантики морфологічної форми дієслова і контексту, в результаті чого дієслівна форма набуває нового часового значення – значення контексту. Специфіку транспозиційних переходів часових форм у ППС визначають особливості синтаксичної конструкції, а саме: наявність кількох предикатів, відповідно, кількох предикативних частин, взаємодія між ними. Встановлення транспозиційної функції часової форми дієслова здійснюється шляхом зіставлення її морфологічного і контекстуального значення. За умови збігу йдеться про пряме значення часової дієслівної форми, при розходженні – про її транспоноване значення. 2. Явище транспозиції часових форм дієслова в ППС визначається за допомогою засобів, які, за умови поєднання в одній конструкції, підсилюють роль один одного та комплексно визначають темпоральні ознаки речення і транспонованої форми. Взаємодіючи із дієслівною часовою формою, що вжита у не властивих для неї умовах, вони зумовлюють зміну її значення, оскільки за цих обставин виступають домінантою визначення темпорального плану конструкції. У межах ППС такими компонентами найчастіше є саме предикати, а також непредикативні елементи: вставні слова було, бувало, буває, часові конкретизатори, частки було, як. В окремних випадках транспозицію визначають вставлені речення, порядок дій, а також семантика предикативної пари. Специфічною ознакою ППС є взаємодія предикатів (дієслівних і недієслівних). Це передбачає необхідність співвіднесення часових значень предикатів, встановлення відношень між предикативними частинами. Для кожного з функціональних типів часової транспозиції характерні певні семантико-синтаксичні відношення. Найбільш частотними серед них є відношення зумовленості, зіставлення, пояснення. 3. При транспонуванні часових форм дієслова простежується тісна взаємодія граматичної категорії часу з іншими граматичними категоріями дієслова, особливо виду і способу. Саме видове значення визначає семантичний потенціал транспонованої часової форми і спосіб передачі реальної ситуації: наприклад, транспонована форма майбутнього ДВ, на відміну від форми майбутнього НДВ, спроможна виражати ситуацію теперішнього моменту мовлення, форма ДВ відтворює типові дії через одиничну. Зазвичай часова транспозиція зумовлює транспозицію видового значення, що простежується при співвіднесенні значень транспонованої дієслівної форми та її нетранспонованого відповідника. Однак у контекстах "ланцюг дій" і "тривалість – настання факту" транспозиція часової форми спричинена транспозицією видового значення, яка, своєю чергою, – порядком дій. Зв’язок категорій часу та способу виразно простежується під час транспонування форми майбутнього ДВ, яка є ланкою поєднання цих двох категорій. Так, у семантиці транспонованої форми майбутнього ДВ як складової кратно-співвідносної конструкції, що функціонує в плані невласне-теперішнього і минулого, чітко виявляється також значення умовного способу. 4. В основу виділення транспозиційних типів часових форм дієслова взято критерій диференціації часових форм за видовою ознакою, а також розмежування семантичного часового поля на окремі семантичні зони часових грамем. Встановлено таку типологію транспозиційних типів часових форм дієслова в ППС: - Типи, зумовлені часовою семантикою ППС: 1) форма теперішнього у сфері минулого; 2) форма теперішнього у сфері майбутнього; 3) форма минулого НДВ у сфері теперішнього; 4) форма минулого ДВ у сфері теперішнього; 5) форма минулого ДВ у сфері майбутнього; 6) форма майбутнього НДВ у сфері теперішнього; 7) форма майбутнього НДВ у сфері минулого; 8) форма майбутнього ДВ у сфері теперішнього актуального; 9) форма майбутнього ДВ у сфері теперішнього неактуального; 10) форма майбутнього ДВ у сфері минулого; 11) форма майбутнього ДВ у значенні минулого в часовому контексті теперішнього. Останній тип транспонування є триграмемним, оскільки в його реалізації задіяно всі три грамеми категорії часу. Інші типи двограмемні, вони є результатом взаємодії двох часових грамем. — Транспозиційний тип, спричинений порядком дій у ППС – відношеннями "передування – наступність", що, своєю чергою, зумовлює видову транспозицію. Цей тип виявляється у видових контекстах "ланцюг дій" і "тривалість – настання факту". Не зафіксовано переходу форми минулого НДВ у семантичну зону майбутнього. 5. Реалізація окремих типів транспозиційних переходів часових дієслівних форм у ППС відбувається за наявності додаткової семантики. Так, транспозиція часової дієслівної форми минулого в план теперішнього відбувається тільки у реченнях із семантикою часової нелокалізованості, форм майбутнього ДВ у зону теперішнього неактуального та минулого – за наявності семантики ітеративності. При цьому повторюваність може бути виражена як експліцитно, тобто за допомогою лексичних (зрідка, інколи, завжди, щорічно і под.) і синтаксичних засобів (сполучники то… то, і … і), так й імпліцитно, через поєднання форми майбутнього ДВ та іншої часової форми, що творять кратно-співвідносну конструкцію (КСК не може репрезентувати однократну ситуацію). Виразний вплив семантики потенційної модальності виявляється при транспонуванні дієслівних форм майбутнього ДВ у семантичні зони теперішнього та минулого в ППС зі значенням можливості / неможливості виконання дії. Визначальним для транспозиційних процесів у ППС є семантико-синтаксичні відношення умови. Семантика зумовленості більшою чи меншою мірою наявна в усіх типах транспозиційних функцій часових форм дієслова. Найбільш виразний вплив умовно-наслідкових зв’язків простежується при транспонуванні форм майбутнього часу. Аналіз транспозиції часових форм дієслова в ППС передбачає встановлення усіх факторів, що зумовлюють процес транспозиції і сприяють його реалізації: засобів транспозиції, їх взаємодії, додаткової супровідної семантики і семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами. 6. Спостереження засвідчують транспозиційну відкритість семантичних зон усіх грамем дієслівної категорії часу, а також транспозиційну активність усіх часових форм у ППС. Найвищий рівень відкритості характерний для семантичної зони минулого (65,6 % випадків вираження значень претерита дієслівними формами інших грамем), найнижчий – для зони майбутнього (3,5 %). Найбільш активними є форми теперішнього часу (54,6 %) і майбутнього ДВ (41,4 %). Низький рівень транспозиційної активності, що наближається до нульової позначки, зафіксовано у форм минулого ДВ у сфері майбутнього (0,3 %), а також форм майбутнього НДВ у плані минулого (0,1 %). Транспозиційно пасивною є форма минулого НДВ у плані майбутнього. Транспозиційна активність часових форм і транспозиційна відкритість семантичних часових зон * З них 17, 2 % транспозиційних переходів зумовлено маркерами минулого (власне часова транспозиція) і 34, 2 % випадків транспозиції — порядком дій і транспозицією видового значення |
