Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Військові науки / Військова історія


Корольов Станіслав Сергійович. Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України (1991-2005 рр.): історичний аспект : дис... канд. іст. наук: 20.02.22 / Національна академія оборони України. — К., 2006. — 208арк. — Бібліогр.: арк. 167-189.



Анотація до роботи:

Корольов С. С. Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України (1991-2005 рр.): історичний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 – військова історія. Національна академія оборони України, Київ, 2006.

У дисертаційній роботі автором вперше досліджено процес формування та розвитку системи соціального захисту військовослужбовців з урахуванням історичних умов становлення держави та основних етапів будівництва, реформування та розвитку Збройних Сил України. До наявної джерельно-історіографічної бази дослідження введено додаткові матеріали, які сприяють більш повному та об’єктивному висвітленню історії становлення та розвитку нормативно-правового забезпечення системи соціальних гарантій військовослужбовців.

Автором здійснений порівняльний аналіз вітчизняної військово-соціальної сфери із соціальними стандартами збройних сил іноземних держав, зокрема країн-членів НАТО. Досліджено основні державні процеси, за яких відбувалося становлення системи соціальних гарантій військовослужбовців у період будівництва Збройних Сил України. У дисертації проаналізовано розвиток соціального захисту військовослужбовців в умовах реформування Збройних Сил України.

Дисертантом зроблені висновки про те, що зважаючи на численні наукові публікації щодо питань соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України в історичній науці відсутні ґрунтовні дослідження створення та розвитку системи соціального забезпечення Збройних Сил України за періоди їх будівництва, реформування та розвитку. Наявні праці щодо забезпечення соціального захисту військовослужбовців висвітлюють суто правовий аспект цього питання, а рекомендації авторів проблематично застосувати на практиці. Внаслідок призупинення дії основних соціальних гарантій військовослужбовців законом про Державний бюджет фактично втрачений один з найважливіших компонентів системи соціального захисту військовослужбовців, внаслідок чого є необхідність вирішення проблеми, яка не розв’язується на державному рівні з 2000 року.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило вирішити наукове завдання, яке полягає в дослідженні становлення та розвитку системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, виявленні тенденцій забезпечення ефективності правотворчої діяльності у військовій соціальній сфері та встановленні закономірностей її формування.

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи:

1. Історіографічно-джерельний аналіз дослідження дає підстави стверджувати, що на сьогодні у вітчизняній історичній літературі комплексні наукові дослідження становлення та розвитку нормативно-правової бази системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України відсутні.

2. Упродовж створення та розвитку Збройних Сил України у 1991–2000 роках були ухвалені нормативно-правові акти, які стали основою нормативно-правової бази системи соціального захисту військовослужбовців. Проведений порівняльний аналіз соціального забезпечення українських військовослужбовців з соціальними нормами особового складу збройних сил країн-членів НАТО дає право твердити те, що на відміну від Збройних Сил України соціальні гарантії військовослужбовців держав Північноатлантичного Альянсу знаходилося на рівні, здатному забезпечити належне існування особистості з урахуванням необхідних потреб соціально-культурного розвитку.

3. У процесі реформування Збройних Сил України Законом України про Державний бюджет України на 2000 рік” були призупинені найважливіші соціальні гарантії військовослужбовців. Це стосувалося пільг на комунальні послуги та безоплатного проїзду в деяких видах транспорту. Відповідним законом України були відмінені продовольчі пайки та речове забезпечення певних категорій військовослужбовців. У тому ж році постановою Кабінету Міністрів України був незаконно зменшений розмір вихідної допомоги військовослужбовцям при звільненні в запас чи у відставку. Незважаючи на рішення Конституційного Суду в 2004 році про невідповідність чинному законодавству подібних державних заходів, ці соціальні гарантії і дотепер не відновлено. Проте в законах про Державний бюджет на наступні роки містяться норми, які суперечать Конституції України та позбавляють військовослужбовців їх основних соціальних гарантій. До того ж компенсація за їх втрату не передбачена. Цей фактор негативно впливає на рівень боєздатності Збройних Сил України.

4. Правомірно твердити про те, що із 1991 по 2005 роки в Україні була сформована система соціального захисту військовослужбовців, яка умовно поділяється на галузі, кожна з яких урегульована окремими нормативно-правовими актами.

5. Результати дослідження дають змогу сформулювати практичні рекомендації.

Законодавче визначення надання військовослужбовцям Збройних Сил України відповідних соціальних гарантій, а саме “соціальний захист”, не є коректним, виходячи із сучасних правових поглядів на це питання. У більшості країн світу з високим рівнем економічного розвитку терміном “соціальний захист” визначено комплекс державних заходів, спрямованих на надання матеріальної допомоги громадянам, що перебувають на пенсії, захворіли, втратили працездатність.

На законодавчому рівні замість визначення “соціальний захист” доцільно було б ввести термін “соціальні компенсації військовослужбовців Збройних Сил України”, (лат. ”kompensatio” – винагорода, що відшкодовує громадянинові додаткові матеріальні та інші витрати, які він вимушений зазнавати у зв’язку з виконанням певного характеру обов’язків). Тому назва закону про основні норми соціального забезпечення військовослужбовців може бути сформульована, як “Про державні соціальні компенсації та гарантії військовослужбовцям Збройних Сил України”.

На сьогодні відсутнє законодавче визначення терміна “пільги” в усіх нормативних актах стосовно соціального забезпечення військовослужбовців. Тому необхідно внести зміни в базовий закон про соціальну сферу збройних сил (на даний час це Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей”). У загальних положеннях пропонованого нормативного документа визначення терміна “пільги” може мати такий вигляд: “пільги – це переважні права, особливі законодавчі норми військовослужбовців, які надаються їм державою за виконання обов’язків військової служби”. При цьому у законі, що встановлює основи соціального забезпечення військовослужбовців, мають бути чітко визначені з нормативного боку види соціальних гарантій і що саме є компенсації, а що пільги. При цьому їх види повинні бути відокремлені та обґрунтовані.

Пільги мають надаватися передусім для стимулювання морального чиннику важливості для держави та її громадян обов’язків військової служби, позитивним чином відокремлювати військовослужбовця від так званого “пересічного громадянина”. Тому пільги можуть поширюватися на деякі види послуг, матеріальні знижки, як своєрідна подяка держави за їх колишні заслуги, насамперед для колишніх військовослужбовців, які перебувають на пенсії (ветерани, учасники війни, інваліди, ветерани військової служби, учасники бойових дій, військові пенсіонери). Для особового складу Збройних Сил України пільги повинні надаватися у галузі освіти, медичного обслуговування та житлового забезпечення.

Принцип забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців є елементом соціалістичної моделі командно – адміністративної економіки. Житло має бути придбаним самим військовослужбовцем, виходячи з його службового, сімейного стану, власних переваг та подальших життєвих перспектив. Тому доцільно запровадити чіткий та прозорий правовий механізм державного пільгового кредитування купівлі та будівництва житла військовослужбовцями.

Згідно з чинним законодавством військовослужбовці Збройних Сил України мають забезпечуватися державою речовим, продовольчим та іншими видами забезпечення. Нестабільне забезпечення та складнощі щодо його обліку призводять до розкрадання майна та його використання не за цільовим призначенням. Тому військовослужбовцям доцільно виділяти кошти реальної та фіксованої вартості на особисте придбання речового майна та певну суму на компенсацію продовольчого пайка. Це дасть змогу чітко розподіляти такі кошти, здійснити індивідуальний підбір речей з урахуванням особистих фізичних характеристик військовослужбовця та заздалегідь визначить відповідальність військовослужбовця, який може використати ці кошти не за цільовим призначенням.

У законодавство про соціальні гарантії військовослужбовців мають бути внесені зміни щодо встановлення додаткових морально-психологічних чинників стимуляції особливого характеру військової служби. Це можуть бути певні види державних нагород, запровадження почесних звань, обов’язкового нагородження дійсно цінними подарунками при звільненні з військової служби, інших видів державного заохочення за досягнення особливих успіхів у службовій діяльності.

На цей час у законодавчому застосуванні перебуває значна кількість нормативно-правових актів із питань соціального захисту, у яких певні положення дублюються і можуть по-різному тлумачитися. Тому фахівцями-правознавцями може бути запропонована кодифікація (від лат “kodificatio” – зведення, згрупування, об’єднання у групи), усіх нормативних документів з військово-соціальної сфери.

У Збройних Силах України, зокрема у вищих військових навчальних закладах, відсутній комплексний підхід до викладання, пропагування та роз’яснення сутності законодавчого забезпечення питань соціального захисту військовослужбовців. Існують лише окремі статті публіцистичного характеру, збірники нормативних актів, що є складними в застосуванні для осіб, які не мають професійної юридичної освіти. Тому є доцільним започаткувати спеціальний курс викладання соціального забезпечення військовослужбовців, видання спеціальної літератури, укладеної разом з правознавцями, ученими та військовими фахівцями.

Публікації автора:

1. Корольов С. С. Проблеми соціального захисту населення та його стан серед військовослужбовців на початковому етапі реформування Збройних Сил України // Вісник Київського славістичного університету. – 2006. – № 27. – С. 77–83.

2. Корольов С. С. Соціальні гарантії військовослужбовців Збройних Сил України в період їх реформування як проблема правового врегулювання // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2006. – № 2. – С. 189–195.

3. Корольов С. С. Створення та розвиток системи соціальних гарантій ветеранам війни (історичний аспект) // Труди академії. – 2005. – № 63. – С. 244–249.

4. Корольов С. С. Військово-соціальна діяльність Червоної Армії на кінцевому етапі Великої Вітчизняної війни // Труди академії. – 2005. – № 64. – С. 273–276.

5. Корольов С. С. До питання ролі і місця пільг у системі соціальних гарантій військовослужбовців Збройних Сил України // Труди академії. – 2006 – № 66. – С. 303–307.

6. Корольов С. С. Соціальні проблеми військовослужбовців при переході Збройних Сил України на контрактну основу // Збірник матеріалів науково-практичної конференції „Система морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил): сучасний стан та перспективи розвитку”. – К.: НАОУ, 2005. – Т. 3. – С. 16-20.

7. Корольов С. С. Реформування Збройних Сил України: актуальні питання соціального захисту військовослужбовців служби за контрактом // Війни ХХІ століття і оборонна політика держави: Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – К.: НАОУ, 2006. – Т. 2. – С. 215–223.