Проведене дослідження доводить, що соціолект підлітків – це некодифікована норма мовного спілкування підлітків у різних комунікативних ситуаціях, яка визначається преферентним використанням нестандартного вимовного варіанта, лексичних запозичень зі соціолектів інших молодіжних субкультур, власних лексичних новоутворень, розмовного, обсценного й інвективного мовних кодів, певних синтаксичних конструкцій, морфологічних форм, а також невербальних засобів комунікації. Він формується під впливом соціокультурних факторів (кіно- та шоу-бізнесу, ЗМІ, новітніх технологій соціальної комунікації, музичної субкультури, сленгу афроамериканців тощо) на базі соціально-психологічної спільності дітей у підлітковому віці (протиставлення себе дорослим, домінування однолітків у колі співрозмовників, надмірна емоційність, підвищена агресивність тощо) та швидко реагує на різні зміни соціального характеру. Соціолект підлітків є лінгвістичною складовою підлітково-молодіжної субкультури, оскільки в його лексичній системі знайшли своє відображення культуроспецифічні концепти буття підлітків, серед яких домінуючими є гедоністично-зорієнтовані, матеріальні, моральні, естетичні та пізнавальні цінності молодіжного лінгвосоціуму. Ядром соціолекту підлітків є своєрідний вокабуляр, динамічний розвиток якого зумовлюється природною зміною в часі соціокультурної ситуації в молодіжному середовищі, предметів, речей та реалій, у які занурене буття підлітків, мовних смаків, а також специфікою лінгвокреативних процесів у структурі духовно-ментального світу підлітка. Його поповнення й оновлення відбувається за рахунок лексичних запозичень зі соціолектів інших молодіжних субкультур і вигадування підлітками нових засобів мовної експресії за різними моделями лексико-семантичного словотвору як нормативного, так і ненормативного характеру. З кодифікованих способів лексичного словотвору підлітки використовують суфіксацію, композицію основ і скорочення вихідної (вихідних) словоформи деривата (усічення основи, літерну абревіацію / акронімізацію, телескопію, бленд, редуплікацію). Використання некодифікованих способів лексичного словотвору – артикуляційної модифікації слів, цифрового та літерного кодування, перекручування загальновживаних слів, застосування антропонімічних назв для номінації абстрактних понять і фізичних дій, часткової парцеляції слова в процесі його конверсії, сленгового римування – є проявом мовної гри підлітків. Найпродуктивнішим способом словотвору є семантична деривація, в основі якої лежить метафоричне (з актуалізацією сем “зовнішня ознака” та “асоціативна схожість”) і метонімічне переосмислення значень розмовно-літературних слів. Лінгвістична винахідливість підлітків також виявляє себе у вигадуванні різноманітних дражнилок та прізвиськ, що відображають характер міжособистісних взаємин у мікроколективі. Периферію соціолекту підлітків утворюють лексеми з розмовного та обсценного мовних кодів, якими підлітки послуговуються в ситуаціях міжособистісного спілкування. Ближню периферію структурує стилістично знижена лексика, шар якої представлений кількома ЛСГ слів для номінації осіб, емоційних оцінок, загальних і абстрактних понять, дій і стану, предметів побуту, наркотиків, їжі та напоїв. Дальню периферію формують лексичні й синтаксичні одиниці широкої та некатегоричної семантики, структурні модифікації загальновживаних вигуків і звукоімітувальні вигукові комбінації, а також інтертекстуальні вкраплення в розмовному дискурсі, представлені іншомовними лексичними й синтаксичними включеннями, дитячими скоромовками, римованими лічилками й уривками з пісенних творів, вимовленими (проспіваними) з відповідною інтонацією. Характерними рисами соціолекту підлітків на синтаксичному рівні є лексичний і синтаксичний повтор та еліптичні й незавершені висловлювання. Відхилення від норм кодифікованої граматики систематичного характеру, що є типовими для вжитково-розмовного мовлення підлітків, свідчать про специфічне використання підлітками граматичних форм і структур та визначають особливості дослідженого соціолекту на граматичному рівні. Мовленнєве спілкування підлітків насичене різноманітними фонаційними паралінгвістичними засобами комунікації, серед яких високою частотністю застосування вирізняються голосове імітування, сміх, наспівування, підвищення голосу до крику / вереску, пониження голосу до шепотіння та довільне / навмисне вповільнення темпу мовлення за рахунок пауз хезитації та говоріння репом. Подальше вивчення соціолекту підлітків передбачає дослідження когнітивних механізмів мовотворення в підлітково-молодіжному середовищі, звернення до гендерного аспекту використання соціолектизмів та комунікативних стратегій і тактик у різних ситуацій мовленнєвої взаємодії. |
