У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо удосконалення методологічних засад статистичного аналізу ринку цукру в Україні. За результатами дослідження, відповідно до поставлених мети та завдань, сформульовано низку висновків теоретичного та науково-прикладного характеру: 1. Концептуальна мета статистичного дослідження ринку цукру в Україні полягає в об’єктивній та повній оцінці його стану, у виявленні закономірностей та тенденцій розвитку, характеристиці структури та регіональних особливостей. 2. Якісна неоднорідність ринку цукру України обумовлює необхідність використання для його аналізу певних групувань та класифікацій, зокрема, групування суб’єктів ринку цукру на суб’єктів попиту (кінцеві споживачі; суб’єкти господарювання, що використовують цукор для подальшої переробки; експортери цукру; держава, в разі створення державних резервів) та суб’єктів пропозиції (виробники цукру; оптові та роздрібні продавці цукру; імпортери цукру; держава, в разі реалізації державних резервів). При оцінюванні запасів цукру їх слід враховувати окремо у суб’єктів попиту та у суб’єктів пропозиції, адже зміни обсягів запасів цукру у суб’єктів цих груп по-різному впливають на кон’юнктуру ринку. 3. Класифікацію чинників, що впливають на стан та тенденції розвитку національного ринку цукру доцільно здійснювати за такими ознаками: зв’язок з економічним циклом, тривалість дії, приналежність до досліджуваного об'єкта, приналежність до різних сторін ринкового механізму, передбачуваність, керованість, спрямованість впливу, тіснота зв'язку, природа походження, постійність впливу, джерела виникнення. Зокрема, за джерелами виникнення вирізняють чинники, які відображають: особливості розвитку загальногосподарської кон’юнктури України; динаміку світового ринку цукру; особливості виробництва, перерозподілу та споживання цукру в країні. 4. Система статистичних показників для дослідження стану та тенденцій розвитку ринку цукру складається з трьох основних блоків: показники стану ринку цукру в регіоні (країні, групі країн, світі); показники тенденцій розвитку ринку цукру в регіоні (країні, групі країн, світі); показники порівняння стану та тенденцій розвитку ринку цукру в окремих регіонах (країнах, групах країн). Для підвищення повноти та обґрунтованості оцінки потенціалу ринку цукру існуючий набір показників вимагає доповнення. До нього слід включити: ємність внутрішнього ринку потреби в цукрі, задоволення якої здійснюється як за рахунок цукру, так і його замінників; ступінь та структуру задоволеності потреби в цукрі за рахунок кожного з джерел. 5. Формування пропозиції та ринку цукру України значною мірою обумовлене регіональними особливостями виробництва цукру. Природнокліматичні умови областей заходу, півночі та центру нашої країни є більш сприятливими для вирощування цукрових буряків, ніж на сході та півдні. За інших рівних умов їх виробництво, так само, як і виробництво цукру, доцільно було б сконцентрувати саме в цих регіонах. 6. Україна має значні природні переваги в порівнянні з іншими країнами для вирощування цукрових буряків: врожайні роки в Україні відповідають неврожайним рокам у провідних країнах-виробниках цукру з цукрових буряків, у тому числі Німеччині і Франції – основних експортерах цукру в Європі. Це дозволяє Україні в ці роки збільшувати пропозицію цукру на світовому ринку. 7. Останнім передкризовим роком у цукробуряковому підкомплексі України є 1995 р. На базі адаптованої до вимог дослідження мультиплікативної моделі здійснено оцінку вагомості впливу чинників, які зумовили зміну обсягів виробництва цукру з цукрових буряків у 1990-1995 рр., 1995-2003 рр. та в цілому за період 1990-2003 рр. Було виявлено, що обсяги виробництва у 1990-1995 рр. зменшилися, в основному, за рахунок зменшення врожайності (65,5 % загального обсягу зменшення), а в 1995-2003 рр. – в основному за рахунок скорочення посівних площ (відповідно 72,4 %). 8. Загальний обсяг внутрішнього споживання цукру у 2003 р. становив лише 67,4 % від обсягу 1990 р. Це скорочення викликане як зменшенням середньодушового споживання цукру на 27,2 %, так і зменшенням чисельності населення на 7,4 %. Значної диференціації в рівнях споживання цукру населенням регіонів України немає. 9. На обсяг виробництва цукру з буряків ціни попереднього року істотно не впливають. В той же час, між обсягом виробництва цукру з буряків та цінами на цукор поточного року існує зворотний зв’язок: зростання обсягів виробництва викликає зменшення цін на ринку. Дія ринкових законів щодо виробництва цукру в Україні значною мірою обмежена державним втручанням. 10. Сезонний характер виробництва цукру обумовлює сезонні коливання ціни на нього: у грудні-червні оптові ціни збільшуються, протягом наступних двох місяців ціни залишаються майже незмінними, досягаючи свого найвищого рівня у липні, а у вересні-листопаді – знижуються. 11. До 1999 р. включно Україна в повному обсязі задовольняла свою внутрішню потребу в цукрі за рахунок національного виробництва цукру з цукрових буряків. Починаючи з 2000 р. обсягу виробництва цукру з вітчизняної сировини вже не вистачало для задоволення потреб внутрішнього споживання. Результати прогнозних розрахунків обсягів виробництва та споживання цукру в країні дозволяють стверджувати з ймовірністю 95 %, що обсяг виробництва цукру з цукрових буряків у 2007 р. становитиме 1282-1557 тис. т, обсяг споживання цукру – 1746-1768 тис. т. Таким чином, споживання цукру в 2007 р. приблизно на 200-500 тис. т перевищуватиме його внутрішнє виробництво з вирощеної в країні сировини. Цей дефіцит може бути покритий за рахунок імпорту цукру-сирцю або безпосередньо цукру. Отже, у 2007 р. Україна може стати країною, що імпортує 11-28 % споживаного цукру або сировини для нього. 12. Результати проведеного статистичного дослідження дозволяють визначити напрямки розроблення управлінських рішень щодо раціонального задоволення попиту шляхом підтримки вітчизняного виробника для забезпечення оптимального обсягу та структури пропозиції на ринку цукру України, а також ефективного використання потенціалу та розвитку цукробурякового підкомплексу країни. | 