Робота закінчується висновками, в яких узагальнюються основні результати здійсненого дослідження. 1. Телевізійні новини є найбільш впливовою частиною телеінформації й особливим видом дискурсу. Вони є динамічним об’єктом дослідження багатьох наук і лінгвістики зокрема, зважаючи на специфіку їх змісту та жанрово-стилістичну різноманітність, тобто дискурс новин хтозна чи коли-небудь аналізувався сам по собі: звичайно його розглядали або як особливий вид дискурсу, або як особливий соціокультурний твір. У значній класифікації дискурсів дискурсу новин належить помітне місце, оскільки він орієнтований перш за все на масового споживача, у ньому адекватно, своєчасно і, найголовніше, оперативно відображено суспільний, політичний, культурний світ у його сучасному динамізмі. Дискурс новин – комунікативно складне явище зі своїми лінгвістичними та екстралінгвістичними параметрами й різноманітними жанровими виявами, основними з яких є дикторські новини і прямі кореспондентські репортажі. У жодному з типів дискурсів (політичному, юридичному, технічному, медичному, педагогічному й под.) не помічено такої жорсткої кореляції лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, як у дискурсі телевізійних новин, обумовленої чіткою орієнтацією на те, що у телеглядача є тільки один шанс почути сюжет і зрозуміти, про що йдеться. 2. Дикторські новини й кореспондентські репортажі за манерою виконання, за вибором мовних засобів та ін. є різними, але вони утворюють цілісний інформаційний блок новин, що необхідно для адекватного розуміння відповідного повідомлення, а тому можна говорити лише про відносну самостійність дикторських новин і телерепортажів в інформативному плані на підставі їх тематичної спаяності. Інформаційні телепрограми будуються, як правило, з повідомлень, що опираються на різні джерела і йдуть від різних осіб. При цьому та чи інша тема, введена в один інформаційний блок, може розвиватися поступово, за допомогою дистанційованих часом повідомлень, які щоразу стосуються якихось окремих аспектів відповідної теми. Основна і, мабуть, найхарактерніша риса телевізійного дискурсу – його розчленованість, тобто така його побудова, при якій цілісно спрямована одиниця інформації у вигляді зв’язного тексту формується з окремих лише відносно самостійних фрагментів, які належать різним суб’єктам інформації, часто дистанційованих часом. 3. У розчленованому дискурсі чітко виділяються три основні структурні компоненти: – Анонсована диктором на початку передачі тема того чи іншого інформаційного блоку – А. – Повідомлення самого диктора, яке стосується проанонсованої ним теми – Д. – Повідомлення або коментар телекореспондента, а також будь-якої іншої особи, яка бере участь у передачі, у зв’язку із заявленим інформаційним блоком – К. При цьому, якісь із названих компонентів можуть бути, звичайно, пропущені в тому чи іншому інформаційному блоці, якісь можуть дублюватися. Звідси і різноманітність дискурсних ланцюжків, що репрезентують власне телевізійний дискурс, – від одного компонента (звичайно компонента Д, тобто повідомлення диктора) до теоретично довільної їх кількості, яку логічно використовувати у визначений ліміт часу і задану кількість інформаційних блоків. Звичайно стратифікуються повідомлення диктора і телекореспондента, а відповідний дискурсний ланцюжок має такий вигляд: А – Д – К – Д – К – Д – К... 4. У всій різноманітності дискурсних ланцюжків особливе місце займає трикомпонентний дискурсний ланцюжок А – Д – К, який кваліфікується як нормативний. І хоч такий ланцюжок не є найуживанішим в інформаційних телепрограмах, у структурному плані він, очевидно, є оптимальним, у змістовому – найбільш ємним, а в практичному – найефективнішим. Диктор заявив тему, котра повинна зацікавити глядача і залишити його біля телеприймача. Диктор же через якийсь час розгортає проанонсовану ним тему, але звичайно лише в найзагальнішому вигляді. Кореспондент, представлений диктором, доповнює повідомлення диктора відповідними подробицями, а якщо треба, і коментарями. Дискурс як актуалізований текст відбувся. 5. Ненормативні дискурсні ланцюжки кваліфікуються як форсовані і поділяються на дві групи: редуковані дискурсні ланцюжки і розширені дискурсні ланцюжки. Частіше інформаційні блоки репрезентовані дискурсними ланцюжками, і це природно, оскільки анонсування всіх тем інформаційної програми і додаткове коментування кожної з них, певно, не завжди раціонально через дефіцит ефірного часу. 6. Найбільш частотний редукований ланцюжок – це ланцюжок Д – К, репрезентований понад 40 % інформаційних блоків, другий за частотою ланцюжок А – Д, який зустрічається менше, ніж у 10 % інформаційних блоків. Ланцюжок А – К не був зафіксований, а однокомпонентні структури А і Д не є розчленованим дискурсом і репрезентують не більше 20 % інформаційних блоків. Функція редукованого дискурсного ланцюжка полягає у подачі поточної, звичайної для телевізійних новин інформації. Дискурс тут формується, по суті, кореспондентом. 7. Розширений дискурс функціонально більш значущий, оскільки він більше, ніж редукований і навіть нормативний, зорієнтований прагматично і соціально. Відповідно дискурсні ланцюжки використовуються в особливо важливих, з точки зору авторів телепередач, інформаційних блоках, причому не завжди анонсованих. Актуалізація тексту в розширених дискурсних ланцюжках здійснюється таким чином. Перші три компоненти розширеного дискурсного ланцюжка структурно ідентичні нормативному дискурсу А – Д – К і відповідно вже самі утворюють цілісний текстовий твір. Наступні ж компоненти надають цьому твору соціального звучання. І диктор, і телекореспондент, змінюючи один одного, можуть акцентувати увагу телеглядача на тому чи іншому аспекті теми, як правило, суспільно важливої теми. Але завершує відповідний дискурсний ланцюжок або диктор, або кореспондент залежно від того, що пропонують телеглядачеві як відповідь на порушені в інформаційному блоці, репрезентованому розширеним дискурсним ланцюжком, питання. 8. Диктор завершує інформаційний блок, якщо проблема так чи інакше вирішена. Кореспондент закінчує тему і відповідний дискурсний ланцюжок, якщо питання, що схвилювали телеглядачів, залишаються відкритими. І в тому, й в іншому випадку, очевидно, передбачається, що телеглядач повернеться до свого телевізійного приймача, очікуючи подальшого розвитку подій, про які йому повідомили. |
