Анотація до роботи:

Голосова Т.М. Темпоральна структура художнього тексту (на матеріалі російської мови). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.02. - російська мова. Черкаський державний університет ім. Б.Хмельницького, Черкаси, 2002.

У дисертації досліджено процес формування та розгортання темпоральної структури художнього прозового тексту як базової системи художнього часу тексту, особливість її репрезентації у текстах різного жанру.

Зазначена текстова організація виявляється як системно-мовна категорія, що реалізується комплексом субкатегорійних внутрішньочасових значень функціонально-семантичних макрокатегорій аспектуальності в межах тієї чи іншої системи зовнішнього часу відповідного комунікативного регістру. Розглянуто та проаналізовано специфіку формування такого типу макрокатегорій у комунікативному полі персонажа та у системі взаємодії його з авторською оповіддю; а також - у межах всієї текстової системи. З’ясовано зовнішньо– та внутрішньочасові трансформації, які виникають у результаті такої взаємодії.

Аналіз механізму розгортання темпоральної структури художніх текстів російських письменників ХХ століття свідчить про те, що формування такої часової організації здійснюється на основі функціонально-семантичних макрокатегорій абзацного рівня як мови автора, так і комплексної взаємодії мови автора та мови персонажа в межах спільного зовнішнього часу на базі того чи іншого комунікативного регістру, і має такі етапи:

1.Часова організація макроструктури окремого типу мовлення художнього тексту на базі формування темпоральності як мови автора, так і мови персонажів, а також часова організація макроструктурного компонента художнього тексту, яка утворюється внаслідок макроструктурної взаємодії мови автора та мови персонажів.

2.Системно-структурна темпоральна система окремої сюжетної події: розгортання темпоральності у взаємозв’язках макроструктурних компонентів на базі репрезентації часових комплексів фазової реляційності та перфектності.

3. Темпоральна структура художніх текстів певного жанру на основі аналізу взаємодії вказаних вище часових комплексів.

Найбільш придатною базою для аналізу часової організації макроструктури є абзац, оскільки він зумовлює поєднання пропозиційного та динамічного підходів у дослідженні, має чітку, однозначну виділеність, визначає трансформаційні зміни між темпоральною системою речення та загальною текстовою системно-структурною часовою організацією. На базі взаємодії абзаців як макроструктурних текстових компонентів виростає загальна часова текстова організація.

Фукнкціонально-семантичні макрокатегорії становлять базу формування темпоральної структури тексту, а її розгортання зумовлюється в першу чергу: а) зовнішньою часовою системою, яка виявляється на базі функціонально-семантичної категорії темпоральності у відповідному комунікативному регістрі; б) внутрішнім часом, представленим функціонально-семантичною категорією аспектуальності та її складовими: тривалістю, кратністю, фазовою реляційністю, перфектністю, статальністю, котрі виявляються в текстовій системі на основі категорійних макроситуацій чотирьох рівнів.

Категорійні ситуації першого рівня становлять системно-структурні організації, які в цілому формуються з категорійних мікроситуацій на основі різних комунікативних регістрів. Це тривалість, статальність, лімітативність.

Функціонально-граматичні категорії другого рівня виникають внаслідок взаємодії категорійних систем першого рівня, тобто виростають на основі внутрішньотемпоральної, аспектуальної системи, а отже, становлять лінгвістичні структури вищого порядку. До них належать функціонально-семантичні категорії кратності та фазової реляційності.

Третій рівень формування темпоральних відношень становить категорія перфектності, яка розгортається на основі зовнішньотемпоральної взаємодії попередніх граматичних часових структур.

Четвертий рівень являє собою текстову організацію, що формується на базі реалізації як зовнішньо–, так і внутрішньотемпоральних відношень функціональних ситуацій різних комунікативних регістрів, тобто її становлять категорійні макроситуації, що виникають внаслідок парадигматичної темпоральної взаємодії мови автора та мови персонажів - тривалість, фазова реляційність, кратність - на рівні парадигматики абзацу як макроструктурного текстового компонента.

Трансформації внутрішньої часової структури функціонально-семантичних категорій мовної системи найбільш значні при розгортанні категорійних ситуацій другого, третього та четвертого рівнів, в той час як темпоральні системи першого рівня в цілому відповідають мікроструктурним, власне граматичним, мовним функціонально-семантичним категоріям.

Зазначені макрокатегорійні темпоральні структури здатні модифікуватися на основі категорійних систем трьох ступенів. Перший ступінь видозміни зумовлює своєрідне функціонування в макроструктурі одиничних модифікаційних граматичних елементів на базі інваріантної категорійної макроситуації, що репрезентують лише додаткові часові характеристики, які в цілому не видозмінюють інваріант цілісного часового періоду. Її становлять модифікації, які ніби накладаються на інваріант, частково трансформуючи його загальну категорійну функціонально-семантичну структуру. Це одиничні значення кратності, тривалості чи статальності при домінації інваріантів.

Другий ступінь видозмін характеризує трансформацію, перехід інваріантної категорійної макроситуації у аспект локалізованості. Такого типу модифікація конкретизує серію одночасних, різночасних, фазово реляційних та інших дій цілісного часового періоду, тобто власне визначає місце макроструктури у загальній часовій течії.

Як про особливу функціонально-семантичну трансформацію, можна говорити про третій тип варіанта - парадигматичні текстові відношення інваріантних та варіантних категорійних ситуацій авторської оповіді та мови персонажів. Тут відбувається взаємна видозміна як зовнішніх, так і внутрішніх часових систем. Остання модифікація призводить до внутрішньотемпоральних трансформацій базових, вихідних макроструктурних темпоральних систем кожного типу мовлення окремо і дає можливість формуванню темпоральної текстової сюжетної події.

Звідси - розгортання часової структури тексту, з одного боку, становить процес висунення на перший план найбільш сильних, значущих для оповіді мовних елементів, які, виражають ту чи іншу функціонально-граматичну категорію. З іншого - це відсунення на другий план менш вагомих лінгвістичних структур, в окремих випадках - нівеляція їх головного власне граматичного значення. Цей процес простежується вже на рівні окремого макроструктурного текстового компонента, проте найбільш яскраво виявляється на рівні текстового комплексу, який планує розгортання окремої сюжетної текстової події.

Темпоральний комплекс формується внаслідок реалізації макрокатегорій аспектуальності в тексті на базі як контактної, так і дистантної логіко-змістової взаємодії функціонально-семантичних категорій окремих макроструктурних комплексів - абзаців. Текстова фазова реляційність становить провідну структурну модель для змішаних парадигматичних систем текстів від першої та третьої осіб презенсної та претеріальної системи авторської оповіді, а також для творів, оповідна ситема яких виражена лише мовою персонажів, хоч для останніх має певні особливості. Ці особливості зумовлені тим, що лімітативний блок такої фазової реляційності імпліцитний, а внутрішня часова система не має безпосередньої зовнішньотемпоральної орієнтацї.

В текстах, сформованих лише авторською оповіддю, також репрезентуються фазово реляційні темпорально-структурні комплекси, однак домінуючою є модель тривалості.

Фазово реляційні темпоральні текстові системи здатні модифікуватися в аспектах перфектності, кратності, лімітативності, фазової реляційності, локалізованості та тривалості. Особливістю такої видозміни є те, що модифікаторами виступають не стільки мікроструктурні категорії, граматична семантика яких відходить на другий план, скільки функціонально-семантичні макрокатегорії абзацного рівня, які й актуалізують виражену ними функціонально-граматичну систему.

Перфектний комплекс репрезентується внаслідок формування ретроспективної темпоральної структури, яка відноситься до власне перфектного блоку макроструктурної категорії. Внутрішня темпоральна організація утвореної ретроспекції в цілому відповідає фазово реляційному комплексу, модифікованому/не модифікованому відповідною додатковою граматичною семантикою.

Темпоральна специфіка художнього прозового тексту в цілому залежить від жанру, що базується в першу чергу на класифікаційних підставах обсягу художнього твору.

У межах творів малого жанру загальну темпоральну системно-структурну організацію становить фазово реляційний комплекс з провідними вутрішньочасовими модифікаціями тривалості, кратності та перфектності. Тут домінуюча видозміна утворює своєрідну паралельну систему, що розгортається на тлі універсальної текстової структури. Основним засобом темпорального зв’язку виступає тривалий блок текстової фазової реляційності, на фоні якого розгортається сюжетна текстова подія. Зазначені літературні твори в цілому у своїй темпоральній організації мають спільну часову структуру, що не залежить від зовнішньої темпоральної орієнтації, провідного персонального плану, типу викладу матеріалу.

Часова структура творів середнього жанру не зумовлюється зовнішньотемпоральною специфікою, проте вирізняється в текстах різних провідних персональних систем. Так, наприклад, повісті від третьої особи становлять послідовну комплексну фазово реляційну систему з домінуючою модифікацією тривалості або перфектності. Тут головним засобом темпорального зв’язку виступають лімітативні блоки фазово реляційних комплексів.

Для оповіді від першої особи характерним є одночасне темпоральне співвідношення фазово реляційних систем умовного теперішнього, перфектних комплексів минулого та кратної темпоральної системи, яка виступає основним засобом зв’язку між минулим та теперішнім.

Твори великого жанру зумовлюються розгортанням паралельної фазово реляційної структури, модифікованої як макрокатегоріями тривалості, так і перфектності. Остання видозміна виступає основним засобом темпорального зв’язку і базується на певній ретроспективній системі, яка відрізняється від аналогічних темпоральних структур текстів інших типів насамперед тим, що будується на інформації, яка є одним з вихідних пунктів подальшого авторського викладу сюжетних подій.

Публікації автора:

1. Темпоральна структура художнього тексту.– Монографія. – Черкаси:“РВВ ЧДУ”, 2001. -268с.

Див. рецензію на неї: Пчелінцева О.Е. – Голосова Т.М. Темпоральна структура художнього тексту.// Культура народов Причерноморья. – № 22. – 2001. – С.232–233.

2. Текстова парадигма: проблеми та перспективи. – Черкаси:“РВВ ЧДУ”, 1998. - 47c.

3. Темпоральна система макроструктури художнього тексту. - Черкаси:“РВВ ЧДУ”,1998. - 120с.

4. Темпоральная структура малого юмористического дискурса.– Slavia opientalis.– Rocznik L Nr1.– Krakow 2001.–С.77–89.

5. Функционально–семантическая категория лимитативности на уровне макроструктуры русского и украинского художественных текстов.– Съпоставително езикознание.– №2.–2000. - С.148 -167.

6. К вопросу о функционально-семантичеcких макрокатегориях темпоральной структуры художественного текста.– Textus. Принципы и методы исследования в современной филологии: конец ХХ века. – С-Петербург–Ставрополь. – 2001.– С. 295-299.

7. Отношения одновременности и последовательности в структуре художественного времени текста.– Русский язык в школе.– №5. –2001.– С.62–65.

8. Время событий.– Русская речь.– №3.- 2001. –С.43–45.

9. Функціонально-семантична категорія тривалості на рівні макроструктури російського художнього тексту.– Мовознавство.– №2.– 2001.–С.43–47.

10. Категориальная ситуация времени как элемент категории текста. Лінгвістичні студії .–Ч., 1997.–С.166–173.

11. Категоріальна темпоральна ситуація як ідентифікатор меж абзацу.– Лінгвістичні студії.– Ч., 1995.–С.120–127.

12. Часова організація парадигматики макроструктури художнього тексту. – Наука і сучасність. - Частина1. – К.,1998.–С.158–165.

13. Время как составная идеи художественного текста (на мат. романа А.Платонова “Чевенгур”). Миф. Фольклор. Литература.–Число друге.–1996.–С.98–105.

14. Макроситуація як базовий елемент художнього часу тексту. –Вісник Черкаського університету.–Вип.3.– 1997 .–С.17–23.

15. Категоріальна ситуація кратності як елемент категоріальної домінанти часу. – Лінгвістичні студії.–Ч.,1999. – С.122–128.

16. Темпоральні особливості невласне прямої мови на рівні макроструктури художнього тексту.–Гуманітарний вісник.–Число 4.–2000.– С.124–129.

17. До питання про співвідношення філософських та лінгвістичних концепцій в аспекті дослідження формування темпоральної текстової структури.– Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразина.– Серія філологія –№ 491.–2000.–С.341–347.

18. Розгортання темпоральних відношень у мові персонажів художнього тексту.– Знак.Символ.Образ.–Вип.4–1999.–С.195–201.

19. Категорія тривалості на рівні макроструктури мови персонажів.–Наукові записки. – №2.–2000.–С.206–208.

20. Статус темпоральності як системно-мовної категорії.– Філологічні студії.–№7.– 2000.–С.47–52.

21. Відношення одночасності на рівні абзацу російського мемуару (на матеріалі спогадів І.Одоєвцевої “На берегах Невы”).– Вісник ЛДПУ ім.Т.Шевченка.– 8 (40)серпень – 2001.–С.37–43.

22. Парадигматичні та синтагматичні аспекти вивчення часу текстової структури. – Південний архів. Філологічні науки.– Випуск Х. – 2001.– С.206–208.

23. Особливості функціонування дієслів майбутнього часу української та російської мов на рівні макроструктури художнього тексту. – Науковий вісник ЧДУ. Слов’янська філологія.– Випуск106.– 2001р.–С.123–130.

24. Категорійне значення статальності на рівні мови персонажів у макроструктурі російського художнього тексту. – Знак. Символ. Образ.– Випуск п’ятий. – 2000.– С.229–235.

25. Категорійна макроситуація в системі художнього тексту. – Стиль і текст.– Випуск 1.– 2000.– С.168-180.

26. Функціонально-семантична категорія кратності на рівні макроструктури мови персонажів російського художнього тексту.– Наукові записки. Серія філологічні науки (мовознавство). Вип. 31.–2001.–С.77–80.

27. Часова функціонально-граматична система художнього тексту.– Вісник Черкаського університету. – Серія філологічні науки.–Випуск 24.–2001.–С.31–35.

28. Функционально-семантическая категория лимитативности на уровне макроструктуры речи персонажей русского художественного текста.– Русская филология. Украинский вестник.– №4 (20).– 2001.–С.61–64.

29. Функціонально-семантична макрокатегорія перфектності в структурі російського художнього тексту.– Культура народов Причерноморья.– №20. – 2001.– С.123-125.

30. До питання класифікації художніх текстів. – Культура народов Причерноморья.– № 24. – 2001.– С.165-169.

31. Функціонально-семантична часова організація малого гумористичного дискурса – української усмішки.– Стиль і текст. – Випуск 2.– 2001.– С.181-197.

32. До питання темпоральної синтагматики художнього тексту. –Гуманітарний вісник. -Число 5 .–2001.–С.116 - 118.

33. Функціонально–семантична макрокатегорія кратності в системі мови персонажів українського художнього тексту– Збірник праць науково-дослідного центру періодики. - Львів, 2001- Вип.9.- С.304-312.

34. Функціонально-семантична макрокатегорія кратності в системі мови персонажів українського та російського художніх текстів. - Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія. – Зб. наук. праць. – Київ – Ч.І. - С.243-252.

35. Функціонально-семантична категорія локалізованості/нелокалізованості в системі російського художнього тексту. - Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна.–№ 538. – Випуск 34. – Актуальні питання сучасної філології. – С.3-7.

36. Функционально-семантические макрокатегории аспектуальности как базовая система формирования темпоральной структуры русского художественного текста. Труды и материалы международного конгресса русистов-исследователей “Русский язык: исторические судьбы и современность” –МГУ им. М.В.Ломоносова – 13-16 матра 2001г. – Москва – С.277-278.

37. К вопросу о взаимодействии языка и речи в аспекте формирования темпоральной структуры художественного текста. Мат. Конф. “Язык образования и образование языка” -В.–Новгород. - 11-13 июня, – 2000.-С.70-71.

38. Статально-темпоральні відношення в макроструктурі художнього тексту.– Матеріали міжн. конференції “Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество-ІІ. – Ялта, 9-14 октября 2000. – С.78–81.

39. Аспекти дослідження тексту в комунікативному мовознавстві.– Матеріали конф. “Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності”–Львів – 1999.– С.197–201.

40. Представленность категории времени текста в авторском повествовании и в речи персонажей. Матеріали конф. Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. – Дніпропетровськ.– 1997.– Т.1. – Ч.1.–С.24–28.

41. Особливості функціонування дієслів теперішнього часу на рівні макроструктури художнього тексту.–Матеріали конф. “Актуальні проблеми менталінгвістики”. – Київ–Черкаси – 1999.–С.127–129.