У дисертації на основі дослідження сутності та державно-управлінської специфіки урядової інформаційної кампанії в інформаційно-комунікативному та програмно-організаційному аспектах, вивчення досвіду інформування у сфері європейської інтеграції Польщі й України та аналізу їх результативності вирішене наукове завдання щодо розроблення теоретико-методологічного підходу до підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії та рекомендацій щодо вдосконалення інформування громадськості України з питань європейської інтеграції з урахуванням досвіду Польщі. Результати, отримані за підсумками дослідження, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають підстави зробити такі висновки: 1. З’ясовано, що основне значення для дослідження сутності урядової інформаційної кампанії як складного, багатоаспектного явища мають інформаційно-комунікативний та програмно-організаційний аспекти. У результаті вивчення урядової інформаційної кампанії в інформаційно-комунікативному аспекті підтверджено ключову роль у її процесі інформації, яка характеризується цілеспрямованістю, структурованістю й масштабністю, лінійність комунікації і наявність у структурі кампанії таких складових комунікативного процесу як: вихідна ситуація, комунікатор, цільові групи, повідомлення, канали інформування, очікувана ситуація, зворотний зв’язок. Відстежено етапи впровадження різних моделей інформаційних кампаній у сферу державного управління в США та Росії, виділено їх характерні ознаки, а також показано, що модель інформаційної кампанії, яка використовується в сучасній державно-управлінській практиці країн пострадянського простору, сформувалася під впливом американської та радянської традицій. Виявлено, що урядовій інформаційній кампанії як комплексу дій програмно-організаційного характеру притаманна типова послідовність етапів: аналіз ситуації планування реалізація контроль результатів. Виокремлено такі державно-управлінські характеристики урядової інформаційної кампанії: офіційний характер комунікації, спрямованість на досягнення суспільно важливої мети, високий ступінь громадської легітимності, організація інформаційної кампанії інституціалізованим у сфері інформування органом державної влади, залучення організацій – партнерів. Систематизовано й уточнено понятійний інструментарій, а також запропоновано низку авторських визначень у сфері інформування, зокрема державна політика інформування громадськості, урядова інформаційна кампанія. Під урядовою інформаційною кампанією пропонується розуміти ініційований урядом комплекс дій з метою надання громадськості інформації щодо суспільно важливих або державно-управлінських питань, який здійснюється впродовж визначеного періоду часу з використанням різних методів і засобів інформування для забезпечення обізнаності й розуміння громадянами цілей та змісту державної політики. 2. Розроблено теоретико-методологічний підхід до підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії, який полягає у встановленні відповідності складових інформаційної кампанії (вихідна ситуація, комунікатор, цільові групи, повідомлення, канали, передавачі, очікувана ситуація, зворотний зв’язок) її основним етапам (аналіз ситуації організаційне та ресурсне забезпечення планування здійснення інформування контроль і оцінка). На його основі побудовано базову модель урядової інформаційної кампанії. Запропонована модель враховує державно-управлінську специфіку складових та видів діяльності в межах етапів кампанії. З огляду на важливість залучення до інформування організацій-партнерів введено таку складову кампанії, як передавачі. Враховуючи необхідність деталізації управлінської діяльності в межах інформаційної кампанії, визначено такі види діяльності уряду: на етапі організаційного та ресурсного забезпечення – створення організаційної структури, формування нормативно-правової бази, інституційне і кадрове, фінансове й матеріально-технічне забезпечення; на етапі здійснення інформування – організація, керівництво, координація та контроль; на етапі контролю й оцінки – періодичний контроль за діяльністю державних органів, контент-аналіз інформаційних матеріалів у ЗМІ, замовлення соціологічних досліджень з метою відстеження динаміки громадської думки та оцінки результативності інформування. 3. Виявлено, що урядові інформаційні кампанії з європейської інтеграції в Польщі (1999-2004 рр.) були підготовлені та проведені з використанням підходу, який за послідовністю та змістом основних етапів відповідає запропонованій базовій моделі урядової інформаційної кампанії. Встановлено, що урядом Польщі на етапі аналізу ситуації були проведені соціологічні дослідження; в рамках організаційного та ресурсного забезпечення створено організаційну структуру, сформовано нормативно-правову базу та кадровий потенціал державної служби, визначено обсяги бюджетного фінансування; на етапі планування встановлені цілі й завдання кампаній, вибрано цільові групи громадськості та канали передачі інформації, створено повідомлення; у процесі здійснення інформування забезпечені єдине керівництво, делегування повноважень щодо реалізації інформаційних заходів на регіональний та місцевий рівні, широке залучення організацій-партнерів; на етапі контролю й оцінки проведені опитування громадської думки та заходи внутрішнього контролю діяльності органів влади. Доведено, що урядові інформаційні кампанії з європейської інтеграції в Польщі були результативними внаслідок дотримання послідовності та змісту етапів базової моделі урядової інформаційної кампанії. 4. Установлено, що інформування громадськості з питань європейської інтеграції в Україні впродовж 2004-2007 рр. здійснювалося без чіткого дотримання послідовності та змісту визначених етапів кампанії, зокрема виявлено такі недоліки: на етапі аналізу ситуації не було здійснено ґрунтовної оцінки попередніх інформаційних заходів і відповідних соціологічних досліджень; у рамках організаційного та ресурсного забезпечення недостатньою була робота щодо розвитку кадрового потенціалу державної служби та фінансування; під час планування не використано поділ громадськості на цільові групи, не визначено партнерів уряду та механізми координації їх діяльності, не вироблено єдиний підхід до створення й подання повідомлень; на етапі здійснення інформування не було забезпечено єдиного керівництва і належної координації дій, практично відсутні випадки залучення до реалізації інформаційних заходів організацій-партнерів, не налагоджено співпрацю з міжнародними організаціями; для контролю й оцінки виконання програми інформування використано лише контроль у системі органів влади. Зроблено висновок про низьку результативність інформування громадськості України з питань євроінтеграції впродовж 2004-2007 рр. як наслідок недотримання послідовності та змісту етапів підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії. 5. На підставі отриманих висновків розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення інформування громадськості з питань євроінтеграції в Україні як невід’ємної складової державної політики у цій сфері та засобу забезпечення відкритості і прозорості діяльності органів державної влади загалом, згідно з якими є доцільним: здійснювати інформування громадськості у сфері євроінтеграції з дотриманням таких основних принципів: об’єктивності, актуальності та повноти інформації; відкритості й доступності інформації; зворотного зв’язку; цілеспрямованості та адресності інформування; децентралізації; регіональної специфіки; комплексного моніторингу; громадської участі та партнерства; узгодженості й координації; врахування змін; достатнього організаційного та ресурсного забезпечення; комплексно застосовувати такі науково-обґрунтовані засоби інформування громадськості України з європейської інтеграції: інформування через засоби масової інформації; видання урядових документів, науково-аналітичних, просвітницьких та рекламних матеріалів; оприлюднення інформації на веб-сайтах органів влади; забезпечення доступу до європейських інформаційних джерел і баз даних; проведення заходів науково-практичного характеру; створення мережі інформаційних центрів; впровадження тематики європейської інтеграції в систему освіти; організація масових акцій з метою пропагування ідеї євроінтеграції; здійснювати інформування громадськості з питань євроінтеграції шляхом проведення послідовних інформаційних кампаній, організованих відповідно до базової моделі, результативність якої підтверджена за підсумками дослідження урядових інформаційних кампаній з євроінтеграції в Польщі впродовж 1999-2004 рр.: аналіз вихідної ситуації організаційне та ресурсне забезпечення планування здійснення інформування контроль і оцінка; у рамках аналізу ситуації проводити оцінку зовнішнього та внутрішнього середовищ, у яких відбуватиметься урядова інформаційна кампанія з європейської інтеграції. Оцінка зовнішнього середовища включає: дослідження громадської думки з метою з’ясування рівня суспільного зацікавлення та поінформованості громадян щодо предмета інформування, визначення доступності каналів передачі інформації та бажаних форм інформування; оцінку та визначення співвідношення позицій прихильників та опонентів, прогнозування розвитку конкурентної комунікації. Оцінка внутрішніх ресурсів для проведення урядової інформаційної кампанії передбачає аналіз наявної нормативно-правової бази, інституційного, кадрового, фінансового й матеріально-технічного забезпечення; за підсумками оцінки внутрішніх можливостей уряду як ініціатора й організатора інформаційної кампанії створити достатнє для результативної підготовки і проведення кампанії організаційне та ресурсне забезпечення. Зокрема, слід:
забезпечити функціонування відповідної організаційної структури й розподілити повноваження щодо інформування на всіх рівнях управління; сформувати належну нормативно-правову базу, передусім визначивши інформування громадськості як окремий і обов’язковий напрям державної політики європейської інтеграції; у рамках заходів з метою покращення кадрового потенціалу державної служби у сфері інформування громадськості з європейської інтеграції організувати вузькопрофільні навчальні курси та стажування вітчизняних державних службовців у відповідних державних органах країн – нових членів Євросоюзу за підтримки європейських програм; у достатніх обсягах фінансувати програму інформування громадськості України з питань європейської інтеграції з державного бюджету, залучати фінансову й технічну підтримку з боку міжнародних та європейських фондів, програм країн-членів Євросоюзу, ресурси бізнесових структур; на етапі планування урядової інформаційної кампанії з європейської інтеграції дотримуватися такої послідовності дій:
виділення цілей і завдань інформування з їх подальшим коригуванням відповідно до змін суспільно-політичної ситуації та з урахуванням недоліків попередніх інформаційних заходів; визначення цільових груп відповідно до кількох підходів, зокрема за рівнем впливу на формування громадської думки, ставленням до ідеї євроінтеграції, наявністю доступу до інформації, регіональним, соціально-демографічним та професійним принципами, що сприятиме адресності інформування; створення повідомлення відповідно до потреб цільових груп з метою максимального сприйняття інформації громадськістю; вибір каналів та засобів інформування (ЗМІ, інформаційні пункти, видавнича діяльність, освітні програми тощо) для забезпечення належного доступу до інформації стосовно євроінтеграції; під час здійснення інформування забезпечити:
зосередження керівних повноважень щодо інформування громадськості в руках одного органу виконавчої влади; делегування значної частини повноважень щодо проведення інформаційних заходів на регіональний та місцевий рівні управління; широке залучення організацій-партнерів, передусім засобів масової інформації та неурядових організацій, шляхом проведення конкурсів; налагодження співпраці з міжнародними організаціями, які реалізують проекти у сфері інформування з європейської інтеграції; координацію дій усіх суб’єктів інформування; на етапі контролю й оцінки урядової інформаційної кампанії з європейської інтеграції використовувати як внутрішні (періодичний контроль за діяльністю державних органів – суб’єктів інформування, контент-аналіз публікацій у ЗМІ), так і зовнішні (проведення соціологічних досліджень, незалежний громадський моніторинг) форми відстеження стану виконання інформаційних заходів. Узагальнені результати контролю й оцінки є підставою для внесення коректив у заплановані заходи, а після завершення інформаційної діяльності – оцінювання її результативності.
|