Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Германські мови


Постриган Світлана Вікторівна. Усталені словосполучення в німецькому юридичному інституційному тексті: лінгвокультурологічний та комунікативно-прагматичний аспекти. : Дис... канд. наук: 10.02.04 - 2009.



Анотація до роботи:

Постриган С.В. Усталені словосполучення в німецькому юридичному інституційному тексті: лінгвокультурологічний та комунікативно-прагматичний аспекти. – Рукопис. Дисертація на здобуття ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

У дисертаційному дослідженні усталені словосполучення досліджуються з позиції фразеології та класифікуються за такими типами: структурно-семантичний, структурно-синтаксичний, структурно-морфологічний. Відповідно до кожного типу класифікації встановлено основні функціональні ознаки певних видів словосполучень.

На матеріалі законодавчих текстів та рішень судів визначено характерні риси німецького інституційного юридичного тексту. Встановлено лінгвокультурологічну значущість прецедентних текстів, концептів та метафор.

Здійснено аналіз комунікативно-прагматичних компонентів текстів законів та судових рішень, розглянуто усталені словосполучення з точки зору належності їх до певних класів іллокутивних мовленнєвих актів, а також визначено взаємозв’язки між останніми. Доведено, що деякі усталені словосполучення можуть відповідати різним мовленнєвим актам.

У дисертації пропонуються теоретичні узагальнення та якісно новий погляд на усталені словосполучення правничої мови з точки зору лінгвокультурологічного та комунікативно-прагматичного аспектів. Основні теоретичні та практичні результати проведеного дослідження дають змогу зробити такі висновки:

1. Усталеними вважаються такі словосполучення, яким притаманні ознаки полілексикалізації та стійкості для неідіоматичних, й ідіоматичності для ідіоматичних (переосмислених) сполучень слів. Досліджувані мовні одиниці можуть складатися з двох і більше слів (необов’язково автосемантичних). Неідіоматичні усталені словосполучення відрізняються від вільних головним чином тим, що мають значно вищий ступінь спаяності компонентів, є відтворюваними та нарізнооформленими. В дисертаційному дослідженні встановлено, що усталені словосполучення належать до фразеологічної системи мови та трактуються в роботі в широкому розумінні.

Усталені словосполучення з інституційних юридичних текстів розподілено за трьома типами класифікації: структурно-семантичною, структурно-синтаксичною та структурно-морфологічною. Відповідно до кожної з них встановлено основні функціональні ознаки певних типів словосполучень, характерних для мови права.

2. Визначено поняття інституційного юридичного тексту. Виділені ознаки зазначених текстів доводять провідну роль усталених словосполучень у процесі створення текстів. Зокрема, стислість та уніфікованість проявляється у використанні усталених словосполучень, які сприймаються як звичайні обов’язкові компоненти, що спрощує процес укладання текстів і забезпечує однотипність засобів в однакових ситуаціях. Ефект точності тексту набувається за допомогою використання номінативних стереотипів як лексикалізованих мовних одиниць, що мають термінологічний та номінативний характер. Нейтральність і відсутність індивідуальних рис забезпечується використанням абстрактно-узагальненої лексики, передусім дієслівних усталених словосполучень в неозначеній формі та пасивному стані, аналітичних конструкцій з дієслівним елементом (вербоїдів).

3. Основними підходами до виявлення національно-культурної специфіки усталених словосполучень на сучасному етапі є: лінгвокраїнознавчий, контрастивний, лінгвокультурологічний та лінгвокогнітивний. Зважаючи на те, що методологічною основою є розуміння онтологічної сутності мови як соціального явища й антропоцентричний підхід, який передбачає синтез когнітивізму та функціоналізму, в дисертаційному дослідженні беруться за основу лінгвокультурологічний і частково лінгвокогнітивний підходи.

4. Спираючись на визначення смислів, що становлять етнокультурні концепти «порядок» і «право», доведено, що право розглядається представниками німецької національності у вузькому розумінні, а саме як система законодавства або нормативно-юридичних актів. В такому розумінні право є складовою концепту порядок, який розуміється як суспільна система. Тому національно-культурною особливістю є надання вагомого значення концепту «порядок», який виступає для німців макроконцептом відносно поняття «право». Дослідження зазначених концептів показало, що системоутворювальними цінностями у німецькій лінгвокультурі, які безумовно відображаються на системі права, є такі: порядок, право, закон, справедливість, влада.

Лінгвокультурологічна роль метафор в німецьких інституційних юридичних текстах, зокрема у текстах законів та судових рішень, полягає у вкрапленні в поняття нового знання про світ на підставі вже пізнаної дійсності, що приводить до створення нового, зрозумілого поняття.

5. Для законодавчих текстів комунікативно-прагматичною метою директивів є загальний вплив на поведінку, надання дозволу, висловлення заборони; комісивів – висловлення погрози; декларативів – визнання існування певного стану речей або явища. Для текстів судових рішень комунікативно-прагматичною метою у декларативах є визнання факту скасування рішення, припинення провадження у справі, розподілу судових витрат тощо; визнання фактів існуючими; оцінка класифікації обставин справи судом нижчої інстанції; у репрезентативах – доведення до відома певних фактів; класифікація; у директивах – спонукання до скасування рішення, припинення провадження у справі, розподілу судових витрат тощо.

Одним із засобів досягнення комунікативно-прагматичної мети є вживання усталених словосполучень: в законодавчих текстах на семантичному рівні переважають аналітичні конструкції з дієслівним елементом (вербоїди), колокації, номінативні стереотипи (для визначення понять); в текстах судових рішень перевага віддається колокаціям, номінативним стереотипам, а також різновиду останніх – мовленнєвим штампам/кліше, які створюють ефект офіційності та стандартизованості.

6. Особливістю юридичних інституційних текстів є те, що одними й тими ж лексичними засобами – усталеними словосполученнями – можуть виражатися декілька мовленнєвих актів. Цей факт пояснюється особливістю законодавчих текстів та судових рішень, де наявний один адресант – законодавчий орган або суд, і декілька адресатів. Таким чином, в німецьких юридичних інституційних текстах констатуємо наявність феномену поліфункціональності.

Публікації автора:

  1. Постриган С. Аналітичні конструкції з дієслівним елементом: структурно-семантична характеристика (на матеріалі німецьких юридичних текстів) / С. Постриган // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – Випуск 21. – Ч. 3. – К.: КПЦ «Київський університет», 2007. – С. 32–37.

  2. Постриган С. Колокації у німецьких юридичних текстах / С. Постриган // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – Випуск 18. Книга 2. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – С. 83–86.

  3. Постриган С. Метафоричні словосполучення у юридичній комунікації / С. Постриган // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Випуск 16. Книга 2. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – С. 91–93.

  4. Постриган С.В. Національно-культурна специфіка фразеології німецьких юридичних текстів / С. Постриган // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Випуск 22. – Ч. 2 – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. – С. 64 – 68.