1. Правомірність виділення зони зв'язків словоформи як комплексної структурно-синтаксичної одиниці підтверджується статистичними даними щодо її функціонування. У дисертаційному дослідженні встановлено, що для кожного лексико-граматичного класу слів визначається набір типових моделей ЗЗС. Виявлено типові моделі ЗЗС іменників і типові моделі блоків спаяності елементів речення. Охарактеризовано ЗЗС за параметрами (довжина ЗЗС у реченні; щільність ЗЗС; позиція опорного компонента зони в реченні; модель ЗЗС; позиція опорного компонента зони в моделі ЗЗС; кількість вузлів у моделі ЗЗС; схема ЗЗС) й виявлено такі закономірності. 1.1. Існує залежність між позицією опорного компонента в ЗЗС і кількістю його зв'язків: чим далі вправо в зоні зв'язків розташований опорний компонент, тим більшою є середня кількість його зв'язків. 1.2. Дієслово характеризується значно більшою варіативністю довжин зон, які мають вищу частоту, порівняно з іншими лексико-граматичними класами слів. Тобто для дієслова властиво мати довгі ЗЗС. 1.3. Моделі ЗЗС підпорядковуються законам переваги та простоти. 1.3.1. Для кожного лексико-граматичного класу слів можна визначити велику кількість коротких/простих моделей ЗЗС, тоді як довгі/складні моделі сукупно становлять невелику частину від загальної кількості моделей. 1.3.2. Серед моделей ЗЗС іменника, що мають однакову довжину, в межах певної позиції опорного іменника виявлено кілька (від однієї до чотирьох) типових моделей, які кількісно переважають решту моделей. У межах кожної моделі ЗЗС, встановленої для певної визначеної позиції опорного іменника, існує одна або дві типові схеми. 2. Статистичний аналіз синтаксичних зв'язків у реченнях довжиною 6-14 ЕР (речення такої довжини представлені у вибірці в достатній для статистичного дослідження кількості) виявив такі закономірності. 2.1. Існує взаємозв'язок між позицією, яку обіймає елемент у реченні, та кількістю зв'язків цього ЕР. У реченнях невеликої довжини (6-9 ЕР) наявний один центр, який характеризується найвищим значенням середньої кількості зв'язків ЕР. Такий центр припадає завжди на другу половину речення. Із збільшенням довжини речення яскраво простежується тенденція до зростання кількості центрів ЕР, які характеризуються найбільшими показниками середньої кількості синтаксичних зв'язків. 2.2. У реченні кожної конкретної довжини визначаються позиції, в яких елементи речення з найбільшою ймовірністю характеризуються високою синтаксичною спаяністю, оскільки саме на ці позиції припадають найбільші показники середньої сили спаяності ЕР. Максимально зв'язані елементи речення завжди припадають на другу половину речення. 2.3. Існує чітка закономірність у ймовірнісному розподілі сил спаяності в реченні: з імовірністю 50 % сила спаяності між першим та другим елементами речення дорівнюватиме двом. 2.4. Для речень довжиною 6-14 ЕР взаємозв'язок між довжиною речення та середнім значенням загальної кількості зв'язків, наявних у ньому, виражається функцією у=3х-4, де у – середнє значення загальної кількості синтаксичних зв'язків у реченні, х – довжина речення. Вона показує, що співвідношення довжини речення й необхідної середньої кількості синтаксичних зв'язків для його побудови становить приблизно 1:3. Значне зростання кількості зв'язків зі збільшенням довжини речення свідчить про те, що для організації речення більшої довжини залучається більше зв'язків між ЕР, причому не лише контактних – між сусідніми ЕР, але й дистантних. 3. Підтверджено гіпотезу про можливість укладання лексико-тематичної моделі дискурсу на основі блоків спаяності ЕР. Упорядковані в лексико-тематичну модель ЛСВ адекватно відобразили тематичну спрямованість проаналізованого дискурсу. Розроблена методика створення лексико-тематичної моделі дискурсу має великий науковий потенціал, оскільки на її основі стає можливим проаналізувати різноманітні дискурси, визначити домінантні та периферійні теми, виявити характер оцінки авторами відображуваних подій. 4. Одержані теоретичні результати засвідчують наукову перспективність методу зон зв'язків словоформ: завдяки ньому вдається поглибити знання про будову речення як цілісної синтаксичної одиниці, точно схарактеризувати роль, яку відіграють синтаксичні зв'язки в оформленні речення й тексту. Зона зв'язків словоформи є ефективним інструментом дослідження синтаксичної сполучуваності лексико-граматичних класів слів і може бути взята за одиницю опису під час укладання словника сполучуваності української мови, а також в процесі створення синтаксично маркованого дослідницького корпусу української мови. Виявлені статистичні закономірності лінійної організації речення можуть бути використані для розв'язання низки прикладних завдань, зокрема в процесі автоматичного опрацювання тексту системами машинного перекладу, інформаційного пошуку, автоматичного анотування тощо. | 