Узагальнення відомостей відносно специфіки розвитку камерного вокального циклу свідчить про самостійність місця та виразних якостей даного жанру у європейській музичній культурі XIX – XX ст. Сам факт існування камерної вокальної сфери заявляє також про особливу роль камерного вокального виконавства у салонній та концертній галузях буття музичного мистецтва. Семантичним показником вокального циклу стає ідея життєвого "Шляху" людини, усвідомлення його найважливіших етапів, відбитих у послідовності фіксованих моментів суб'єктивно-ліричного переживання, показових для мистецтва романтизму та інших напрямків музичної культури, що фіксують поєднання життєво-реального та божественно-містичного, нескінченого. Сказане узгоджено з архетипом циклічності у всіх його проявах, в тому числі і в вокальному, - як єдності кінцевого та нескінченого. Дослідження ідеї художнього буття камерно-вокального циклу, а також специфіки його виконавської інтерпретації дозволяє зробити наступні висновки: по-перше, типологічні та смислові показники камерного вокального циклу пов'язані з історичними еволюційними аспектами поняття "камерності" у європейській музиці Нового часу, сенс якого у різні періоди фіксувався через антиномії "духовне – світське", "велике – мале"; по-друге, розглянутий жанр характеризується мобільними показниками, що очевидно і в кількості розділів циклу, і в можливості вибору фабули-концепції твору, а також у варіантності виконавського складу; по-третє, еволюція камерного вокального циклу демонструє його контактність з іншими жанрами, зокрема, з оперою, симфонією, кантатою, що визначає також орієнтацію даного жанру в різні історичні періоди на пісенність-вокальність, декламаційність або "інструменталізм" камерного вокалу; по-четверте, тенденція до відкритості, мінливості структурних показників жанру породжує також можливості формування "виконавських вокальних циклів", орієнтованих на темброві можливості та характер певного співацького голосу, що підтверджує вокально-педагогічна та виконавська практика автора даної роботи; по-п'яте, даний жанр дає можливість визначення принципової різниці між оперним та камерним вокалом. При цьому перший орієнтовано переважно на активну віртуозно-динамічну взаємодію голосу та оркестру, на функціонування вокалу у синтезі мистецтв, що репрезентують оперний жанр як такий, у той час як камерний вокал сконцентровано на виявленні багатства його нюансировки в обмеженому колі динамічної градації та на ансамблеву взаємодію з фортепіано або камерним ансамблем (камерним оркестром); по-шосте, камерний вокальний цикл, завдяки своїм типологічним показникам та певним виконавським задачам, займає проміжне місце у жанрово-видовій специфіці камерного вокалу між одиничними вокальними опусами (пісні, романси) та великими вокально-сценічними композиціями. Історія вокального циклу, його буття в рамках камерного вокального виконавського мистецтва XIX – XX ст., що символічно втілюють "життя Серця, Духу, Душі", дозволяють глибоко усвідомити ті процеси в музичній культурі минулого та сучасності, які виявляють через художню творчість та специфіку камерної виконавської діяльності глибинні перетворення людської сутності. |
