1. У дисертації обгрунтовані етіологія, патогенез і патогенетична терапія вторинної дистонії рубця у високопродуктивних корів, яка розвивається при гепатодистрофії, кетозі, зміщенні сичуга, ендометриті, маститі, затриманні посліду, гнійно-некротичних процесах на кінцівках та з інших причин. 2. Вторинна дистонія рубця виявлена у 22,5 % з 3400 досліджених високопродуктивних корів, частіше у перші два-три тижні після отелення. Захворювання реєструють частіше (30,1–31,9 %) у корів-первісток з річним надоєм 7–8 тис. кг молока. У корів першої–четвертої лактацій і річним надоєм 4,5–6 тис. кг молока вторинну дистонію рубця діагностували у 14,8–22,5 %. 3. Вторинна дистонія рубця розвивається як ускладнення при гепатодистрофії – 23,4 % усіх випадків; ендометриті – 22,8; маститі – 15,1; кетозі – 12,5; гнійно-некротичних процесах у ділянці кінцівок – 12,1; затриманні посліду – 6,5; тимпанії, випадінні матки, зміщенні сичуга та з інших причин – 7,6 %. 4. Захворювання корів на вторинну дистонію проявляється зменшенням частоти (6,3±0,3 за 5 хв) і сили (11,0±0,6 мм) скорочень рубця, тривалості активної його роботи (22,0±1,6 %, проти 32,9±0,8% у клінічно здорових) та порушенням ритму скорочень. Найменшу частоту скорочень (5,0±1) та тривалість активної роботи рубця (19,9±16 %) реєстрували при зміщенні сичуга. 5. У корів, хворих на вторинну дистонію, знижується водневий показник рубцевої рідини (6,43±0,03; р<0,001), редуктазна активність мікрофлори рубця (342±41 с; р<0,01), підвищується амілолітична активність (68±6,8 мг/год), змен-шується загальна кількість інфузорій до 335±48 тис/мл (у клінічно здорових корів, відповідно, 6,73±0,05; 99,0±9,0 с; 49,5±3,7 мг/год; 644,0±49,0 тис.). Целюлолітична активність мікрофлори виявлялася лише у 10,5 % хворих корів. Найменшу кількість інфузорій і найбільший час прояву редуктазної активності мікрофлори рубця встановлено при зміщенні сичуга. 6. Загальна кількість коротколанцюгових жирних кислот (КЖК) у рідині рубця високоудійних корів коливається від 80 до 155 ммоль/л (119±4,73), у тому числі частка оцтової кислоти становить 45,4±1,71%; пропіонової – 27,7±1,12; масляної – 22,2±1,33; валеріанової – 2,8±0,58; і-валеріанової – 1,9±0,4%. 7. Загальна кількість КЖК у корів, хворих на вторинну дистонію, становить 112,1±7,0 ммоль/л. Найменше їх було при зміщенні сичуга (65±10,4 ммоль/л), найбільше – при кетозі (131,5±5,2). У хворих корів порушується співвідношення між окремими кислотами: зменшується частка оцтової (40±1,1%; р<0,01), збільшується – масляної (23,7±0,8 %) та і-валеріанової (2,6±0,9 %; р<0,05). Відносна кількість пропіонової та валеріанової кислот не змінюється. Найменша кількість оцтової кислоти встановлена при гепатодистрофії (37,7±2,2%) та кетозі (38,7±1,5 %; р<0,01), а найбільша частка масляної – при кетозі (27,6±1,4%; р<0,001). Співвідношення між пропіоновою і масляною кислотами при кетозі зменшене до 1,04±0,08, порівняно з 1,37±0,09 у здорових корів (р<0,001). 8. Застосування з лікувальною метою 1 %-ного водного розчину аміридину гідрохлориду, 10%-ного натрію хлориду та суміші за С.І.Смирновим є ефективним при вторинній дистонії рубця: показники моторної функції рубця відновлюються до фізіологічних величин на 2–3-й день; загальна кількість інфузорій збільшується удвічі, підвищується редуктазна і целюлолітична активність мікрофлори рубця, знижується – амілолітична; відновлюється синтез КЖК – частка оцтової кислоти збільшується до 54,9±0,74 %, а масляної, навпаки, зменшується до 17,7±0,75%. |
