Анотація до роботи:

Нестеренко П.В. Вищі навчальні заклади як суб’єкти майнових правовідносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Харківський національний університет внутрішніх справ. м. Харків, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню наукової проблеми правового статусу вищих навчальних закладів як суб’єктів майнових правовідносин. Окремо приділяється увага визначенню вищого навчального закладу та аналізу організаційно-правової форми, в якій ВНЗ повинні створюватися. Відповідно робиться висновок про необхідність законодавчого закріплення можливості створення вищих навчальних закладів лише у формі установи з огляду на їх непідприємницьку природу.

В обсязі окремих підрозділів досліджуються також проблеми речових прав вищих навчальних закладів, особливості їх захисту, відповідальність вищих навчальних закладів за власними зобов’язаннями.

У висновках сформульовані найбільш важливі наукові та практичні результати, здобуті під час дослідження.

1. Здійснено теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, пов’язаної з визначенням правового становища ВНЗ як учасника майнових цивільно-правових відносин, а також вирішення проблеми визначення організаційно-правової форми ВНЗ як державної, так і приватної форми власності.

На відміну від попередників, дисертант робить висновок про неможливість створення ВНЗ у формі підприємницьких товариств, оскільки діяльність ВНЗ має суспільно-корисний характер, а підприємницькі товариства, ставлячи за мету отримання прибутку з подальшим його розподілом між засновниками, орієнтуються лише на платоспроможного споживача освітніх послуг.

З позиції про непідприємницьку природу ВНЗ, зроблено також висновок про неможливість створення ВНЗ у формі непідприємницьких товариств з огляду на відсутність корпоративної структури та недоцільність створення додаткових організаційно-правових форм (наприклад, закладу), як це пропонується у цивілістичній літературі. З практичної точки зору закріплення ще однієї організаційно-правової форми юридичної особи лише загромаджуватиме нормативно-правові акти і створить підстави для виникнення суперечливих ситуацій.

2. У дисертації наводиться авторське визначення ВНЗ, яке сконструйоване, на відміну від законодавчого, на базі поняття «юридична особа» із зазначенням видових ознак, які характеризують ВНЗ як суб’єкта, що надає послуги з професійної підготовки фізичних осіб. ВНЗ не лише надає освітні послуги з «навчання», а й організує проведення виробничої практики, забезпечує організацію наукової роботи та надає інші послуги студентам та іншим особам (зокрема магістрам, аспірантам та ін.).

3. На підставі аналізу законодавства зроблено висновок про те, що всі приватні ВНЗ створюються виключно в нормативно-явочному порядку. І хоча рішення про створення навчально-виховних закладів, заснованих на приватній формі власності, ухвалюється засновником (засновниками) за наявності дозволу відповідної Ради народних депутатів, у даному випадку не може йти мови про дозвільний порядок створення приватних ВНЗ, оскільки дозвіл не є підставою виникнення у даної організації статусу юридичної особи. Крім того, затвердження статуту приватного ВНЗ Міністерством освіти та науки України, необхідність якого передбачена законодавством, вказує лише на відповідність нормам законодавства положень відповідного статуту і не є підставою легітимації ВНЗ.

4. Дієздатність ВНЗ та конкретні повноваження, які може мати ВНЗ у сфері майнових відносин, можуть бути більшими за обсягом, аніж предмет діяльності, окреслений у статуті конкретного ВНЗ. Практика діяльності ВНЗ вказує на необхідність укладення різного роду правочинів для реалізації поставленої перед ВНЗ мети, що обумовлює недоцільність закріплення у законодавстві вичерпного переліку видів діяльності, які може здійснювати ВНЗ.

5. Діяльність, що здійснюється ВНЗ поряд із основною (статутною), не має всіх ознак підприємництва, тому пропонується діяльність, дозволену законом та статутом ВНЗ, спрямовану на одержання прибутку, іменувати терміном «додаткова діяльність» ВНЗ.

6. З метою оптимізації управління майном ВНЗ усіх форм власності зроблено висновок про можливість застосування інституту управління майном на підставі договору управління майном. Проаналізовано також інститут довірчої власності, та дисертант дійшов висновку про неможливість його застосування в діяльності ВНЗ.

7. Відсутність у цивільному законодавстві України чіткого закріплення речових прав, на яких державний ВНЗ володіє майном, отриманим як від засновника, так і від провадження дозволеної законом підприємницької діяльності, нівелює можливість захисту майнових прав та інтересів вказаного суб’єкту, оскільки держава як засновник може вилучити у випадках передбачених законодавством майно, яке належить ВНЗ на праві оперативного управління.

Автором доведена доцільність закріплення в нормативно-правових актах низки положень:

доповнити частину 3 статті 88 ЦК України після слів «структура управління установою» такими словами: «порядок розподілу майна установи»;

виключити статтю 329 ЦК України;

доповнити частину 4 статті 27 Закону України «Про вищу освіту» після слів «порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу;» словами: «порядок розподілу майна вищого навчального закладу у випадку його ліквідації»;

виключити друге речення частини 1 статті 30 Закону України «Про вищу освіту»;

виключити абзац другий частини 5 статті 30 Закону України «Про вищу освіту»;

викласти у наступній редакції частину 1 статті 63 Закону України «Про вищу освіту»: «За вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно»;

викласти у наступній редакції частину 3 статті 63 Закону України «Про вищу освіту»: «Вищий навчальний заклад державної та комунальної форм власності має право господарського відання на доходи та інші надходження, одержані від надання дозволених законодавством платних послуг»;

викласти у наступній редакції абзац перший частини 5 статті 63 Закону України «Про вищу освіту»”: «отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо) від органів державної влади, підприємств, установ, організацій (в тому числі благодійних) та фізичних осіб, які закріплюються за ним на праві господарського відання»;

викласти у наступній редакції абзац 2 частини 5 статті 63 Закону України «Про вищу освіту»: «провадити додаткову діяльність в Україні та за її межами»

викласти у наступній редакції перше речення статті 7.11.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані її засновнику (засновникам), якщо інше не встановлено установчими документами неприбуткової організації або законом».

Публікації автора:

1. Нестеренко П.В. Проблеми законодавчого регулювання діяльності вищих закладів освіти // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2005. – Вип. 30. – С. 375–381.

2. Нестеренко П.В. Вищий навчальний заклад як суб’єкт цивільно-правової відповідальності // Наук. вісн. Нац. акад. держ. податк. служби України. – 2005. № 5 (32). – С. 165170.

3. Нестеренко П.В. Особливості організаційно-правової форми вищих навчальних закладів приватної форми власності // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2006. – Вип. 33. – С. 338–343.

4. Нестеренко П.В. Проблеми законодавчого регулювання діяльності вищих закладів освіти // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2006. – Вип. 35. – С. 375–382.

5. Нестеренко П.В. Обмежені речові права державних вищих навчальних закладів // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наук. праць. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 202–203;

6. Нестеренко П.В. Правове регулювання діяльності вищих навчальних закладів // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали наук.-практ. конференції, присвяченої пам’яті проф. Олександра Анатолійовича Пушкіна, Харків, 21 трав. 2005 р. – Харків: Нац. ун-т внутр.справ, 2004. – С. 177–180.

7. Нестеренко П.В. Правове регулювання діяльності вищих навчальних закладів // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали наук.-практ. конференції, присвяченої пам’яті проф. лександра Анатолійовича Пушкіна, Харків, 27 трав. 2006 р. – Харків: Харківський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – С. 103–105.

8. Нестеренко П.В. Застосування інституту довірчого управління майном у діяльності вищих навчальних закладів // Проблемні питання цивільного та господарського права: Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конференції студентів та аспірантів. – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – С. 448–451.

9. Нестеренко П.В. Особливості цивільно-правової відповідальності вищих навчальних закладів // Молодь у юридичній науці: Зб. тез Міжнародної наук. конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (21–22 жовтня 2005 року): У 3-х частинах: Частина друга «Приватно-правові науки». – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С. 209–212;

10. Нестеренко П.В. Організаційно-правова форма приватних вищих навчальних закладів // Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку: Збірник тез міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів (25–26 листопада 2005 р.). – Київ–Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2005. – С. 44–46.

11. Нестеренко П.В. Проблеми визначення правового статусу вищих навчальних закладів // Молодые ученые Харьковщины–2006: Прогр. и материалы конф. молодых ученых, [Харьков], 8 апр. 2006 г. / М-во образования и науки Украины, Харьк. обл. администрация, Совет ректоров Харьк. региона, Нар. укр. акад.; [редкол.: В.И. Астахова и др.]. – Х.: Изд-во НУА, 2006. – 60 с. – (День науки в НУА).

12. Нестеренко П.В. Проблеми правового становища структурних підрозділів навчальних закладів України // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірн. тез Міжнар. наук. конференції «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2627 жовтня 2007 р): У 3-х ч. – Ч. друга: Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний процес. Трудове право. Право соціального забезпечення. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2007. – С. 176178.