Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Світове господарство і міжнародні економічні відносини


Березніченко Наталія Олександрівна. Зарубіжні інвестиції в системі факторів економічної модернізації України: Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 201арк. - Бібліогр.: арк. 167-183.



Анотація до роботи:

Березніченко Н.О. – Зарубіжні інвестиції в системі факторів економічної модернізації України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація присвячена порівняльному аналізу досвіду залучення іноземних інвестицій в процесі двох індустріальних модернізацій економіки України: ранньоіндустріальної в кінці ХІХ – початку ХХ століття і нинішньої ринкової модернізації, яка здійснюється за умов глобалізації світової економіки.

У роботі розкриваються теоретично-методологічні засади процесу модернізації як феномену індустріальної доби і на цій основі аналізуються об’єктивні передумови (внутрішні і зовнішні), завдання і мета, напрямки і форми, економічні і соціокультурні наслідки реалізації цього процесу, роль і місце в ньому іноземних інвестицій.

Досліджена специфіка сучасного модернізаційного процесу в Україні, розкрито його характер, сформульоване авторське бачення шляхів, напрямків, форм здійснення з урахуванням зовнішніх джерел його забезпечення.

Розроблено і обгрунтовано пропозиції теоретичного і практичного характеру щодо поліпшення інвестиційного клімату і вдосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Здійснений в дисертації аналіз теоретичних засад, об’єктивних передумов та еволюції світових модернізацій в контексті впливу на них екзогенних факторів, зокрема іноземних інвестицій, дозволяє зробити наступні висновки методологічного, теоретико-концептуального та практичного характеру:

  1. Процес модернізації є феноменом індустріальної епохи цивілізаційного масштабу, який охоплює всі сторони суспільного життя в їхньому взаємозв’язку і взаємообумовленості. Поняття “модернізація” – це складна, синтетична категорія, що фіксує рух до вищих, більш розвинених форм соціально-економічного і духовного розвитку. Таке розуміння цього процесу робить неправомірним зведення сучасних системних перетворень українського суспільства лише до ринкової трансформації як центральної ідеї розвитку України.

  2. Різні країни втягуються в процес світової модернізації в різноманітних формах, з неоднаковою швидкістю і термінами, що дозволяє виокремити три ешелони модернізації. Україна кінця ХІХ – початку ХХ ст. і сучасна суверенна держава, належала і належить сьогодні до країн другого ешелону модернізаційного процесу, для якого характерним є:

неорганічний (екзогенний) характер цього процесу (потреба в реформах формується раніше, ніж країна об’єктивно визріває для кардинальних перетворень);

головним суб’єктом процесу виступає держава та її еліта (а не всі прошарки суспільства, які дозріли до розуміння необхідності перетворень);

центральна мета цієї моделі модернізаційного процесу – створення сильної у військово-технічному відношенні держави (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), “розбудова держави” (в сучасних умовах), а не всебічне піднесення всіх сторін і сфер суспільного життя у всіх його проявах.

  1. Імперсько-капіталістична модель модернізації на теренах України кінця ХІХ – початку ХХ ст. обумовила розвиток всіх сторін життя і, перш за все, економіки (продуктивних сил і виробничих відносин, промисловості і сільського господарства, засобів виробництва і предметів споживання, робочої сили і форм організації виробництва на основі концентрації і централізації капіталу вітчизняного і, особливо, іноземного). Капіталізм виступав як цивілізаційна сила, що підносила Україну над всім рутинним і патріархальним минулим. Драматична руйнація усталеного укладу життя була виправдана розвитком економіки і суспільно-історичним поступом. Розвиток модернізаційних процесів здійснювався цілеспрямовано, але суперечливо і нерівномірно, і спричинив формування внутрішнього ринку, як основи капіталістичної економіки.

  2. Нинішню капіталізацію України характеризує поняття “реіндустріалізація”, тобто фактична спроба реанімувати ринок зразка кінця ХІХ – початку ХХ століття. Об’єктивно назрілим перетворенням не знайдено адекватних історично прогресивних форм втілення. Політика стала домінуючим фактором перетворень, а їхнім змістом – перерозподіл власності та економічної влади.

  3. Головна спрямованість економічної модернізації полягає в диверсифікації напрямів, форм і засобів економічної політики, у наданні процесу модернізації всеохоплюючого, комплексного, системного характеру з опорою, перш за все, на власні внутрішні ресурси, на національні історичні традиції і навички народу, його культуру і побут, самобутність і неповторність, які мають органічно вписуватися в модернізаційні процеси, підвищувати їхній внутрішній потенціал.

  4. Для реалізації нової моделі модернізації економіки потрібна значна концентрація різноманітних ресурсів. В цьому процесі одне з провідних місць належить політиці залучення зовнішніх джерел фінансування української економіки. Стан їх залучення в економіку України слід визнати незадовільним. Це обумовлює нагальну потребу суттєвих змін у політиці держави у цій сфері.

  5. Інвестиційна політика держави має передбачити низку узгоджених заходів, спрямованих на досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх без винятку підприємницьких структур, зокрема:

розширити сукупний попит на внутрішньому ринку як запоруку ефективності здійснення інвестиційних проектів;

провести амністію некримінальних “тіньових” капіталів;

звільнити повністю, або значно скоротити податки на прибуток, що реінвестується;

запровадити митні пільги та пільги щодо сплати ПДВ на визначений обмежений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або передбачені інвестиційними проектами;

сприяти прискореному розвитку малих підприємств, в тому числі – на основі іноземних інвестицій, у галузях, визначених як пріоритетні, для набуття досвіду, необхідного для більш масштабного інвестування;

стимулювати розвиток фондового ринку, кредитних, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів, використання можливостей різноманітних організаційних форм бізнесу (консорціумів, пулів, концесій тощо) для забезпечення можливості корпоративного фінансування інвестиційних проектів вітчизняними та зарубіжними інвесторами;

забезпечити послідовність і прозорість державної стратегії і тактики економічної політики, формування інститутів гласного впливу підприємницьких структур на процес прийняття рішень;

скасувати пільги, які стосуються використання засобів нетарифного регулювання внутрішнього ринку; удосконалити систему сертифікації продукції як засобу заохочення іноземних інвесторів.

8. Як довела практика, запровадження пільгових умов для підприємств з іноземним капіталом є безперспективним. Оподаткування підприємств з іноземним капіталом повинне здійснюватись в національному режимі, тим більше, що іноземні інвестори у переважній більшості вже мають досить значні переваги над вітчизняними – в доступі до кредитних ресурсів, технологій, досвіду управління тощо.

Зниження рівня оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями видається можливим при перевищенні встановленого для даної галузі розміру інвестицій, збільшенні кількості робочих місць, здійсненні інноваційної діяльності тощо.

Слід запровадити порядок, згідно з яким заходи державної підтримки надавалися б лише іноземним інвесторам, які належать до категорії пріоритетних, а саме:

мають довгострокове спрямування, орієнтуються на високий рівень реінвестування прибутку;

сприяють створенню нових робочих місць на підприємствах, в які здійснюються інвестиції, і в економіці України загалом;

передбачають високий ступінь використання сировини, комплектуючих, обладнання українського виробництва, сприяють зниженню імпортозалежності України;

сприяють розвитку експортного потенціалу;

беруть участь в технологічному та інноваційному розвитку країни, сприяють впровадженню сучасних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

пом’якшують міжгалузеві та міжрегіональні диспропорції внутрішніх ринків України.

9. З метою забезпечення належного рівня регулювання діяльності іноземних інвесторів у відповідності до національних інтересів та стратегічних пріоритетів економічної політики необхідно:

ввести більш жорстке регулювання процесу репатріації капіталу, зокрема шляхом встановлення часової відстрочки від вступу підприємства до ладу до початку вивезення прибутків та обмеження частки, дозволеної для репатріації;

розробити дієві механізми публічного контролю за наслідками діяльності іноземних інвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотриманням інвестиційних зобов’язань;

забезпечити належну інституційну спроможність урядових та інших структур за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, по яких надано пільги;

проводити політику приватизації держмайна з урахуванням потреб забезпечення економічної безпеки та економічної незалежності України, а також підвищення ефективності постприватизаційного використання майна;

сформувати Кодекс залучення іноземних інвестицій, який дозволить врегулювати стандарти поведінки ТНК в Україні та механізми адміністративного контролю за їх дотриманням;

на законодавчому, політичному рівні здійснити заходи щодо зміцнення міжнародного іміджу країни, широкого розповсюдження інформації про її виробничий, технологічний, ресурсний потенціал та інвестиційні перспективи.

Основні наукові положення дисертаційної роботи відображені в 7 наукових публікаціях автора:

  1. Березніченко Н.О. Зарубіжні інвестиції у системі факторів модернізації економіки України наприкінці ХІХ – початку ХХ століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. – Вип.17. – К.: Київський університет. – 2001. – с. 28.

  2. Березніченко Н.О. Іноземні інвестиції в Україні: реальний стан, проблеми, перспективи розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб.наук.праць. – Вип. 14. – Ч.ІІ. – К.: Київський університет. – 1999. – С.194.

  1. Березніченко Н.О. Роль і механізм залучення міжнародних інвестицій до процесу модернізації економіки України наприкінці ХІХ – початку ХХ століття // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб.наук.праць. – Вип. 26. – К.: Київський університет. – 2001. – С.454.

  2. Березніченко Н.О. До питання про перспективи іноземного інвестування в економіку України //Матеріали міжнар. наук. конф., 1998. – К., 1998. – С.18. (Тези виступу).

  3. Березніченко Н.О. Пріоритетні напрямки створення сприятливих умов для іноземного інвестування в економіку України // Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України) : Матеріали міжнар. наук. конф., 25-26 листопада 1999. – К.: ІМВ. – С.13. (Тези виступу).

  4. Березніченко Н.О. Стан та перспективи інноваційного процесу в Україні // Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку: Матеріали першої Національної міжвузівської наук.-практ. конф., 1999, м. Київ–Сімф., 2000. – С.18. (Тези виступу).

  5. Березніченко Н.О. Формування ефективного інвестиційного середовища – передумова вступу України в СОТ // Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України) : Матер. ІХ міжн.наук.-практ.конф., 25-26 жовтня 2001 р. – К.: ІМВ. – 2001. (Тези виступу).