Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право


Макаренко Ганна Володимирівна. Завдаток як спосіб забезпечення зобов'язань. : Дис... канд. наук: 12.00.03 - 2008.



Анотація до роботи:

Макаренко Г.В. Завдаток як спосіб забезпечення зобов'язань. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню формування, цивільно-правової характеристики, поняття та функцій способу забезпечення виконання зобов'язань - завдатку. У ній проаналізовано стан цивілістичних наукових та практичних джерел, в яких було в той чи іншій мірі досліджено способи забезпечення виконання зобов'язань як такі, та задаток, зокрема, та доведено, що досі не мало місце комплексне вивчення відповідного інституту в рамках самостійного дослідження в національній цивілістичній науці.

З урахуванням цієї обставини розглянуто характеристику та існуючі види способів забезпечення виконання зобов'язань та місце завдатку як їхнього самостійного виду в цивільному праві.

Детально проаналізовані умови застосування завдатку в різних правочинах. Запропоновано авторське бачення договорів про завдаток, які можуть використовуватися в практиці.

Сформульовано поняття завдатку, авторське бачення функцій, що виконує завдаток, його механізм дії, запропоновані шляхи удосконалення чинного законодавства при забезпеченні завдатком договірних зобов'язань.

У Висновках сформульовані основні результати проведеного дослідження, зокрема, констатується, що в сучасному цивільному праві розроблена і функціонує спеціальна система правових засобів, метою якої є забезпечення стабільного становища кредитора в укладених договірних правовідносинах. Звичайно, за основу видів забезпечення зобов'язань покладені види, розроблені ще в римському цивільному праві.

Мета системи забезпечення виконання зобов'язань - додатково до засобів державно-правового захисту (судовому зверненню стягнення на майно боржника) забезпечити реальну можливість виконання зобов'язання, що виникає.

Слід провести чітку межу між видами, які забезпечують належне виконання договору, і забезпечувальними засобами взагалі, які дозволяють кредитору


захистити свої інтереси, якщо договір виконується неналежним чином, або виникає загроза його невиконання. У першому випадку головна мета видів забезпечення виконання зобов'язання - примусити боржника саме виконати належним чином договірне зобов'язання. У другому випадку - контрагента цікавить перш за все захист своїх інтересів, які потерпають внаслідок неналежного виконання зобов'язання. Тобто, тут мова йде про відмову від договору, як санкцію. Звичайно, що в цьому випадку дії кредитора також обумовлюють настання невигідних майнових наслідків для боржника, але настання цих наслідків пов'язано не з обов'язком боржника виконати договір, а з правом кредитора розірвати договірні відносини.

Якщо за основу класифікації брати визначеність чи невизначеність в законі видів забезпечення зобов'язань, то їх за аналогією можна назвати «поіменованими» або «законними», тобто такими, поняття і зміст яких відображено в ЦК України, і «поіменованими» або «договірними», тобто такими, які визначаються сторонами безпосередньо в договорі.

Виходячи з наведеної норми закону, можна умовно класифікувати способи забезпечення виконання зобов'язань на три групи: способи забезпечення виконання зобов'язань, що передбачені главою 49 ЦК України; способи забезпечення виконання зобов'язань, що передбачені іншими нормами цивільного законодавства України; інші способи забезпечення виконання зобов'язань, які передбачені договором.

Досліджуючи способи забезпечення зобов'язань, передбачені договором, необхідно враховувати, що визначити їх вичерпний перелік неможливо, але це й не потрібно. Важливо пам'ятати лише про те, що ці способи мають відповідати ознакам забезпечення виконання зобов'язань, а також те, що вони відрізняються від інших цивільно-правових інститутів.

Авторка пропонує закріпити власне визначення в ст.570 ЦК поняття завдатку із урахування пойменування сторін завдаткових правовідносин.

Завдаток слід відмежовувати від авансу. Основними критеріями відмінності завдатку як одного із засобів забезпечення виконання зобов'язань від авансу, як однієї з форм розрахунків є: забезпечення завдатком тільки дійсного, тобто укладеного сторонами, того чи іншого цивільно-правового зобов'язання; обов'язкове дотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору, який забезпечений завдатком; винне ухилення, одної зі сторін від виконання укладеного з дотриманням встановленої законом форми договору, котрий забезпечений, завдатком.

Завдаток має певну схожість з неустойкою через поєднання в собі якостей штрафної санкції (компенсації). Однак різниця між неустойкою та завдатком полягає у тому, що, по-перше, завдаток сплачується у момент укладення


договору, а неустойка тільки ним визначається; по-друге, неустойка може бути зменшена за рішенням суду, що зовсім неможливо стосовно завдатку.

Необхідно зазначити, що договір, забезпечений завдатком, повинен бути укладений ще до моменту укладення договору завдатку або одночасно з ним.

Авторка доводить, що правильніше не визначати завдаток шляхом виділення й аналізу його функцій, а говорити про багатоаспектність і багатоплановість самого явища завдатку, який в деяких ситуаціях може служити для досягнення будь-якої мети.

Одне з актуальних питань використання попереднього договору в цивільному обігу пов'язане з проблемою співвідношення цього правочину і завдатку. Українському законодавцю доцільно повернутися до класичних уявлень про завдаток, що передбачали застосування завдатку як засобу спонукання до укладення договору. В цьому випадку зобов'язана за попереднім договором особа може бути примушена до вчинення основного договору. При цьому закон має передбачати можливість забезпечення завдатком практично будь-якого попереднього договору. У зв'язку з цим, положення ЦК України про завдаток мають передбачати можливість забезпечення завдатком обов'язків сторін за попереднім договором укласти в майбутньому основний договір у відповідності з попереднім договором. Невиконання цих обов'язків повинно тягнути для сторін ті ж самі наслідки, що й невиконання забезпеченого завдатком зобов'язання за будь-яким цивільно-правовим договором.

Завдаток не може виступати в ролі відступного, а узгодження сторонами умови про відступне відносно суми завдатку є неприпустимим, оскільки можливі правові наслідки позбавлені економічного сенсу.

Публікації автора:

1. Макаренко Г.В. Речово-правові засоби забезпечення за цивільним законодавством України /Г.В. Макаренко //Актуальні проблеми держави і права. - 2007. - Вип. 33. - С. 226-231.

2. Макаренко Г.В. Особливості забезпечення кредитів /Г.В. Макаренко //Актуальні проблеми держави і права. - 2007. - Вип. 34. - С. 296-300.

3. Макаренко Г.В. Історія виникнення інституту забезпечення виконання зобов'язань /Г.В. Макаренко //Актуальні проблеми держави і права. - 2008. -Вип. 38.-С. 216-220.

4. Макаренко Г.В. Правова характеристика та особливості завдатку як способу забезпечення зобов'язань /Г.В. Макаренко //Визначальні тенденції генези державності і права: 36. наук, праць міжнародної наук.-практ. конф. «Треті


Прибузькі юридичні читання» /За ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. - Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2007. - С. 578-581.

5. Макаренко Г.В. Застосування завдатку у сучасних цивільно-правових зобов'язаннях /Г.В. Макаренко //Підприємництво і море: Тези доп. круглого столу. - 2008. - С. 75-76.

6. Макаренко Г.В. Співвідношення завдатку та авансу /Г.В. Макаренко //Правове життя сучасної України: Тези доп. Всеукр. наук. конф. - 2008. - С. 295-296.