1. У дослідженні встановлено взаємозв’язок первинного зорового дефекту, вторинних відхилень у пізнавальній сфері і третинних емоційно-вольових порушень, які розглядаються як подальші “афективні порушення”, що впливають на формування характеру спілкування. 2. Визначено біо-соціальні та психолого-педагогічні причини, що лежать в основі виникнення афективно-емоційних порушень у розвитку слабозорих, до числа яких відноситься одночасний вплив на особистість слабозорого дошкільника супутніх зорових нейроаномалій та негативного сімейного досвіду. 3. Виражений дефект зору і нескомпенсований внутрішній особистісний конфлікт слабозорого дошкільника лежать в основі виникнення афективно-емоційних реакцій, які при певній його конституційній схильності психіки переростають у стійкий псевдокомпенсаторний невротичний стереотип поведінки за типом агресії, демонстративності або тривожності. 4. Основні комунікативні проблеми слабозорої афективної дитини полягають у відсутності емпатії, високій соціально-емоційній неадекватності, невротичній деформації мотивів та потреб, високій конфліктності, егоцентризмі, що призводить до порушень соціальної критичності та агресивно-тривожних комунікаційних установок. Комунікативні труднощі спричиняють закріплення небажаних, з точки зору соціального пристосування, рис характеру, як то: навіюваність, боязкість, тривожність, істероідність, егоцентризм, що породжує утриманські установки, конфліктну самооцінку та захисну соціальну агресію. 5. Афективно-емоційні порушення в порівнянні із наслідками зорового дефекту більшою мірою впливають на соцільно-емоційний розвиток таких дітей і є складнішіми, ніж слабозорість, дефектами та потребують ретельної психологічної корекції. У випадку ускладненості слабозорості афективними розладами спостерігаються важкі соціально-комунікативні та учбово-дисциплінарні проблеми. При цьому, дошкільний вік є найбільш продуктивним як для формування афективної симптоматики, так і для її корекції. 6. Характер афективних порушень ідентичний прийнятому в родині стилю комунікацій. Негативний сімейний досвід, нуклеарність родини, психологічна та педагогічна некомпетентність батьків, їх недостатні культурні можливості є ускладнюючими соціальний розвиток слабозорих факторами, які призводять до виникнення афективно-емоційних розладів. 7. Слабозорість у сполученні з афективними порушеннями у розвитку негативно впливає на організацію пізнавальної діяльності. З урахуванням диференціації соціально-комунікативних та поведінкових особливостей, в залежності від типу афектацій визначені типові поведінкові труднощі та проблеми організації пізнавальної діяльності та спілкування у розвитку афективних слабозорих дошкільників. 8. Психологічна модель особистісної корекції афективних слабозорих грунтується на діяльнісному принципі психології і передбачає використання методів психодинамічного та поведінкового психокорекційних підходів. Віковий психологічний базис корекції: провідний вид діяльності – гра та наочно-образний тип інтелекту. В цілому корекція орієнтована на напрацьовування соціально цінних, активних форм поведінки через гальмування дезадаптивних стереотипів. |