1. У дисертаційній роботі з’ясовано, що у дослідженнях, спрямованих на раннє виявлення спеціфіки розвитку та навчання, відсутніє чітке представлення груп найближчих і віддалених труднощів, що можуть виникнути у навчанні дитини з особливостями психофізичного розвитку. Методики, представлені як прогнозові для раннього віку, спрямовані переважно на розв’язання проблем здоров’я; освітні ж потреби дітей враховуються недостатньо. 2. Розроблено науковий підхід до розв’язання проблеми раннього прогнозування труднощів у навчанні дошкільників з ДЦП, що базується на моделі прогнозу як системного процесу: опрацюванні наукового ресурсу, передпрогнозовому орієнтуванні; розробці нейропсихологічного комплексу завдань і визначенні закономірностей онтогенетичного розвитку синтетичних структур у дітей 2,5—3,5 років з нормальним розвитком і у дітей з ДЦП; визначенні груп найближчих і віддалених труднощів та розробці схеми індивідуального прогнозу виникнення можливих труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дитини з ДЦП. 3. Встановлено підґрунтя прогнозової спрямованості дослідження – сукцесивно-симультанні синтези, які, за результатами нейропсихологічних досліджень, є основою будь-якої (у тому числі – і навчально-пізнавальної) діяльності. Зроблено висновок, що з’ясування стану сформованості синтезів у дітей з ДЦП раннього віку матиме прогнозову силу у контексті дослідження специфіки функціонування їхньої навчально-пізнавальної діяльності. 4. Виявлено (на підставі застосування розробленого нами нейропсихологічного комплексу завдань) закономірності формування синтетичних структур у дітей раннього і молодшого дошкільного віку, які мають нормальний розвиток. За показниками кількісного аналізу (рівнями, дихотомічною шкалою „виконання/невиконання” та середніми балами щодо кожної з вікових груп) визначено динаміку онтогенетичного розвитку синтетичних структур. Доведено, що 1-й мікроперіод онтогенетичного розвитку (2,5—3 роки) є чутливим для формування симультанних синтезів; 2-й мікроперіод (3—3,5 років) – для розвитку сукцесивних синтезів. З’ясовано, що у становленні синтетичної діяльності у дітей раннього і молодшого дошкільного віку характерною є взаємодоповнюваність щодо обох видів синтезів: за наявності високого рівня розвитку перцептивних дій симультанного плану сукцесивні перцептивні дії розвинені на низькому рівні; стрімкий розвиток симультанних мнемічних дій у 1-й мікроперіод. розвитку доповнюється бурхливим становленням сукцесивних мнемічних функцій у 2-й мікроперіод; невисокі показники розвитку симультанних мисленнєвих дій врівноважуються вищими балами відповідних дій сукцесивного плану у 2-й мікроперіод онтогенетичного розвитку. 5. Встановлено особливості формування сукцесивно-симультанної діяльності у дітей з ДЦП. Так, в цілому, для дітей з ДЦП закономірним є вищий рівень розвитку симультанних синтезів у порівнянні з сукцесивними, що особливо яскраво виявилося при порівнянні результатів обстеження перцептивних дій, які забезпечуються цими видами синтетичної діляьності. Однак, для дітей з ДЦП (у порівнянні з дітьми з нормальним розвитком) специфічним є: 1) недорозвиток симультанних перцептивних дій; 2) суттєве відставання показників розвитку на всіх рівнях синтетичної діяльності у 2-й мікроперіод розвитку, особливо – у деяких перцептивних і мисленнєвих діях симультанного плану і у сукцесивних мнемічних і мисленнєвих діях; 3) недорозвиток у 1-й і 2-й мікроперіоди синтетичного компоненту сукцесивно-симультанної діяльності на відміну від достатньо розвиненого аналітичного. На підставі порівняння результатів обстеження дітей з нормальним розвитком та ДЦП зроблено припущення про те, що чинником уповільненого дозрівання синтетичних структур у 2-й мікроперіод є недорозвиток у дітей з ДЦП перцептивних дій симультанного плану у 1-й мікроперіод їхнього онтогенетичного розвитку. 6. Враховуючи встановлені різні поля недорозвитку складових сукцесивно-симультанної діяльності, нами систематизовано групи найближчих і віддалених труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дітей з ДЦП раннього і молодшого дошкільного віку. Так, недорозвиток симультанних перцептивних дій у дітей 2,5-3,5 років може привести до таких найближчих труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дітей з ДЦП, як: труднощі у впізнаванні предметів, добиранні фрагмента до цілого, співвіднесенні ознак предмета тощо. Віддалені труднощі у засвоєнні експериментальних тем можуть бути пов’язані з необхідністю диференційного зорового розпізнання предметів, вміння маніпулювати ними у квазипросторовому вимірі тощо. Недостатня зрілість сукцесивних мнемічних дій у 3,5-річних дітей може викликати у найближчому навчанні: проблеми запам’ятання словесних інструкцій, формування схеми фрази тощо, а у віддаленому – труднощі у написанні слухових диктантів, фонематичному аналізі та синтезі. Недорозвиток мисленнєвих дій сукцесивного плану у дітей 3,5 років може обумовити такі найближчі труднощі у навчанні, як труднощі розуміння граматичних конструкцій, встановлення чинниково-наслідкових відношень, а також – віддалені труднощі: аграматизми в писемному мовленні; складнощі засвоєння геометричних понять. Недостатньо сформовані мисленнєві симультанні дії у 3,5-річних дітей можуть обумовити такі найближчі труднощі, як труднощі встановлення відношень між елементами (за типом ціле – частини, родо-видові відношення). У віддаленому навчанні це можуть бути труднощі диференціації елементів структури, розкриття зв’язків між ними і співставлення з наявним взірцем; труднощі класифікації за принципом приналежності до одного виду та класу тощо. 7. Встановлено, що розроблений нами зміст поетапного корекційно-превентивного навчання, спрямованого на інтенсифікацію у дітей з ДЦП аналізу частин цілого та зв’язків, що їх об’єднують, співставлення предметів і їх властивостей у предметних діях тощо, сприяло появі елементів інтегративності як властивості цілісного утворення (тобто дій і операцій, що забезпечуються симультанними синтезами). Відмежування способу та алгоритму дій від результату, аналіз рухів та усвідомлення їх цілеспрямованості позитивно вплинули на опрацювання смислових послідовних дій, узгодженість в роботі слухової, моторної і зорової сфер, досягнення синтагматичної завершеності у мовленнєвому плані, у рухо-мовленнєвих проявах (тобто, психічних функцій, що базуються на сукцесивних синтезах). Впровадження розробленого нами змісту корекційно-превентивного навчання позитивно вплинуло на результативність засвоєння програмового матеріалу дітьми з ДЦП. 8. З’ясовано головні відмінності у результах засвоєння програмових знань дітьми експериментальних і контрольних вибірок: досліджувані експериментальних груп на більш високому рівні, ніж діти контрольних груп орієнтувалися у програмовому матеріалі у відповідності до передбачених вимог: розповідали про особливості явищ природи з урахуванням різноманітних подробиць цих явищ і ціннісно ставились до них; були спроможні назвати наслідки певних явищ; чіткіше і повніше схоплювали відмінності у зовнішніх ознаках предметів і явищ. Переважна більшість дітей контрольних груп виявили труднощі при встановленні чинниково-наслідкових відношень; при запам’ятовуванні серійних словесних інструкцій тощо (тобто, виявили складнощі у перебізі тих процесів, які забезпечуються сукцесивними синтезами). Також вони відчували складнощі при співвіднесенні ознак предмета; добиранні фрагмента до цілого; здійсненні просторового аналізу і синтезу, тобто тих, що базуються на симультанних синтезах. Діти ж експериментальних груп не мали таких труднощів, що позначилося на вищих (ІІІ, ІУ) рівнях засвоєння ними програмових знань. 9. Встановлено, що висока ефективність корекційного напряму роботи, яка базувалася на розробленому комплексі навчально-превентивних і розвивальних завдань, досягнута нами за рахунок гармонізації сукцесивно-симультанної діяльності, а саме: сприяння прискореному формуванню синтетичної складової одночасно з інтенсифікацією розвитку дозрілої аналітичної. Визначено, що оптимізація компонентів загального психічного розвитку дитини з ДЦП (уваги, емоційного стану, мовленнєво-мисленнєвого розвитку) обумовлена універсальним характером синтетичних структур, тому їхня гармонізація сприяла всебічному розвитку дітей експериментальних груп. У результаті нами доведено, що за умови спеціальної організації навчання дитини з ДЦП, яке враховує як структуру її поліморфної вади, так і особливості стану розвитку її універсальних дій і операцій, є можливим забезпечити ефективність процесу засвоєння нею програмового матеріалу і розвиток пізнавальної діяльності. 10. Намічено перспективи дослідження, які полягають у вивченні стану сформованості сукцесивно-симультанних синтезів на увесь дошкільний вік дітей з ДЦП з метою встановлення сензитивних періодів розвитку аналітико-синтетичної діяльності у дітей дошкільного віку; з’ясування особливостей формування передумов навчальної діяльності щодо кожної з форм ДЦП; поглиблене вивчення впливу корекційно-превентивної програми, підґрунтям якої є універсальні способи сприямання і переробки інформації (сукцесивно-симультанна діяльність), на всебічний розвиток дитини з ДЦП. Основний зміст дослідження відображено у таких публікаціях автора: 1. Скрипник Т.В. Наукове підґрунтя дослідження складників мовленнєвої діяльності в контексті корекційно-превентивного навчання//Дефектологія, 2000 р., №4. – С.20-24. 2. Скрипник Т.В. Наукові підходи опрацювання розділу «Довкілля» програми спеціального дитсадка для дітей з порушеннями ОРА //Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальних школах. Науково-методичний зб. Вип. 2. – Київ: Вид-во «Науковий світ», 2001. – С.77-79. 3. Скрипник Т.В. Проблеми діагностики розвитку дитини в контексті прогнозування її навчальної діяльності//Дефектологія, 2001, №3. – С.13-14. 4. Тарасун В.В., Скрипник Т.В. Сукцесивні та симультанні синтези і їх значення для формування навчальних здібностей і навчальної діяльності//Практична психологія і соціальна робота, 2001, №8. – С.27-37. 5. Тарасун В.В., Скрипник Т.В. Нейропсихологическая диагностика как условие раннего прогнозирования трудностей в учебной деятельности //Клиническая психология. Материалы первой международной конференции памяти Б.В.Зейгарник. 12-13 октября. М., Изд-во МГУ, 2001. – С.272-273. 6. Скрипник Т.В. Науково-методичні засади розробки тестових завдань для дошкільників//Наукові засади стандартизації спеціальної освіти в Україні. Науково-методичний зб. Вип. 2. – Київ: Вид-во «Науковий світ», 2003. – С.88-91. 7. Скрипник Т.В. Особливості формування передоснов навчально—пізнавальної діяльності у дошкільників із ДЦП // Дефектологія, 2004, №3. – С.22-25. 8. Скрипник Т.В. Раннє прогнозування труднощів у навчанні дітей переддошкільного віку//Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. К.: Науковий світ, 2004. – 372с. – С.298-301. 9. Скрипник Т.В. Прогнозування та запобігання труднощам у навчанні дітей із церебральними паралічами// Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – К.: Університет Україна, 2004. – С.64-65. 10. Скрипник Т.В. Психологічні умови підвищення ефективності навчання дітей з ДЦП./Психологічні умови ефективності дошкільного навчання дітей з обмеженими можливостями здоров’я. – К.: ПП „Актуальна освіта” – 2005. – 286 с. - С.57-64. 11. Скрипник Т.В. Комплекс навчально-розвивальних завдань для формування знань та вмінь у дітей з ДЦП./Психологічні умови ефективності дошкільного навчання дітей з обмеженими можливостями здоров’я. – К.: ПП „Актуальна освіта” – 2005. – 286 с. – С. 187-233. Анотації |
